Відмінності між версіями «Кіт і граф Попеловський (українська народна казка)»

Матеріал з Казки українською мовою
Рядок 1: Рядок 1:
[[Категорія:українська народна казка]]
+
Був наймит і [[кіт]]. Був то старий [[кіт]], моцно довго в господара служив. І він заслаб. А наймит в стодолі молотив і приходе на полудень до хати, а господиня каже:
  
[[Категорія:Казки про Івана]]
+
- Візьми його де викинь, бо він уже заслаб, то щезне в хаті, то буде кепсько.
  
[[Категорія:Казки про тварин]]
+
А він узяв того кота і приніс до стодоли і каже:
  
 +
- Небоже, лежи тут, бо й мені колись так прийде. Доки я здоровий, роблю, то мене люблять.
  
[[Категорія:Казки про панів]]
+
Він його положив у стодолі в соломі і приніс йому трішки в черепочку їсти; і він його годував без цілий тиждень так, і той [[кіт]] одужав. Тим часом наймит заслаб. Ну, лежав їден день, два дні, три дні, а нарешті господар каже:
  
 +
- Я тебе буду тримати, годувати, лиш іди собі з хати десь там в запілля. От день, два дні, десь там занесли їсти наймитові, а на третій день господар каже:
  
 +
- Він лежить, я йому за що буду носити їсти?
  
 +
Лежить наймит цілий день, лежить, нічого не їсть, вже не дають. А [[кіт]] каже!
  
КІТ І ГРАФ ПОПЕЛОВСЬКИЙ
+
- Но, ратував ти мене, я тебе буду ратувати. Кинувся [[кіт]], от, як то він знає, в його мосця на стриху висять ковбаси - старий [[кіт]] знає всі входи, побіг, прибіг, потягнув йому ковбасу, питльований хліб приніс і каже:
  
Був наймит і [[кіт]]. Був то старий [[кіт]], моцно довго в господара служив. І він заслаб. А наймит в стодолі молотив і приходе на полудень до хати, а господиня каже:
 
- Возьми єго де викинь, бо він уже заслаб, то щезне в хаті, то буде кепсько.
 
А він узяв того кота і приніс до стодоли і каже:
 
- Небоже, лежи тут, бо й мені колись так прийде. Доки я здоровий, роблю, то мене люблять.
 
Він єго положив у стодолі в соломі і приніс ему трошки в черепочку їсти; і він єго годував без цілий тиждень так, і той [[кіт]] одужав. Тим часом наймит заслаб. Ну, лежав їден день, два дні, три дні, а нарешті господар каже:
 
- Я тебе буду тримати, годувати, лиш іди собі з хати десь там в запілля. От день, два дні, десь там занесли їсти наймитові, а на третій день господар каже:
 
- Він лежить, я ему за що буду носити їсти?
 
Лежить наймит цілий день, лежить, нічого не їсть, вже не дають. А [[кіт]] каже!
 
- Но, ратував ти мене, я тебе буду ратувати. Кинувся [[кіт]], от, як то він знає, в єгомосця на стриху висять ковбаси - старий [[кіт]] знає всі входи, побіг, прибіг, потягнув ему ковбасу, питльований хліб приніс і каже:
 
 
- На, маєш, будеш мав на пару день їсти.
 
- На, маєш, будеш мав на пару день їсти.
Він знов пішов другий раз, брав там ковбасу чи сало ніс - в него відбили, та й каже, той [[кіт]]:
+
 
 +
Він знов пішов другий раз, брав там ковбасу чи сало ніс - в нього відбили, та й каже, той [[кіт]]:
 +
 
 
- Знаєш, [[Іван]]е, мені ту зле, - я тобі принесу ту, що в мене відіб'ють, і мене ще виб'ють. Іди зо мною, там є стара цегольня, там є старі печі, іди зо мною, я тебе там заведу, я там безпечно буду тебе доглядати.
 
- Знаєш, [[Іван]]е, мені ту зле, - я тобі принесу ту, що в мене відіб'ють, і мене ще виб'ють. Іди зо мною, там є стара цегольня, там є старі печі, іди зо мною, я тебе там заведу, я там безпечно буду тебе доглядати.
 +
 
Він єго там завів на цегольню, там була стара піч, наймит собі ліг у тій печі. А [[кіт]]
 
Він єго там завів на цегольню, там була стара піч, наймит собі ліг у тій печі. А [[кіт]]
 +
 
- Тут і будь!
 
- Тут і будь!
А то було так під містом. Він зачав ходити, зачав єго живити; носив, носив, достарчив на дві неділі харчу розмаїтого, як то слабий [[чоловік]] потребує, то він то все ему достарчив, делікатне і тлусте. Потому каже до него:
+
 
 +
А то було так під містом. Він зачав ходити, зачав єго живити; носив, носив, достарчив на дві неділі харчу розмаїтого, як то слабий [[чоловік]] потребує, то він то все йому достарчив, делікатне і тлусте. Потому каже до нього:
 +
 
 
- Маєш жити, вже на дві неділі досить того харчу.
 
- Маєш жити, вже на дві неділі досить того харчу.
 +
 
І наймит одужував трохи, а [[кіт]] каже:
 
І наймит одужував трохи, а [[кіт]] каже:
 +
 
- Я йду, я тебе мушу вженити.
 
- Я йду, я тебе мушу вженити.
[[Кіт]] пішов до магазину до цісарського - як то колись у замку був магазин, а там ґрати на літо відчинені; поліз до магазину через ґрати, добув сподні ему файні офіцерські, шапку-вуланку і так старався, не виволікав аби яке шмаття, іно офіцерське витягав; аби вбрати того наймита, як генеральського, сина у мундур. І допіру як той наймит видужав, [[кіт]] каже:
+
 
 +
[[Кіт]] пішов до магазину до цісарського - як то колись у замку був магазин, а там ґрати на літо відчинені; поліз до магазину через ґрати, добув сподні йому файні офіцерські, шапку-вуланку і так старався, не виволікав аби яке шмаття, іно офіцерське витягав; аби вбрати того наймита, як генеральського, сина у мундур. І допіру як той наймит видужав, [[кіт]] каже:
 +
 
 
- Ну, вбирайся в мундур. Я тебе на зальоти поведу.
 
- Ну, вбирайся в мундур. Я тебе на зальоти поведу.
Але наймит до него каже:
+
 
 +
Але наймит до нього каже:
 +
 
 
- Як ти мене на зальоти поведеш?
 
- Як ти мене на зальоти поведеш?
 +
 
- Я тебе зроблю королем.
 
- Я тебе зроблю королем.
 +
 
- Як ти мене зробиш королем, як я по-руську простий [[Іван]] і не вмію ні читати, ні писати?!
 
- Як ти мене зробиш королем, як я по-руську простий [[Іван]] і не вмію ні читати, ні писати?!
- Ніц, но мене слухай - аби-сь мене слухав, то буде все добре, ти тут будь. Він пішов до короля - був так король недалеко - і каже:
+
 
 +
- Ніц, но мене слухай - аби-сь мене слухав, то буде все добре, ти тут будь. Він пішов до короля - був так [[король]] недалеко - і каже:
 +
 
 
- Я маю тутай на зальоти припровадити їдного королевського сина...
 
- Я маю тутай на зальоти припровадити їдного королевського сина...
Ну там відразу в замку оголосили, жи прийде той син на зальоти.
+
 
 +
Ну там відразу в замку оголосили, жди прийде той син на зальоти.
 +
 
 
А [[кіт]] пішов вночі до магазину, десь там до каси, добув - перше то так гроші не ховали моцно, як тепер ховають, - добув пук паперів і приносе наймитові:
 
А [[кіт]] пішов вночі до магазину, десь там до каси, добув - перше то так гроші не ховали моцно, як тепер ховають, - добув пук паперів і приносе наймитові:
- На, маєш гроші, жиби-сь мав у кишені. Іди до міста і найми собі фіякер, жиб був слічний, і порядні коні, і поїдем на зальоти. Тілько пам'ятай, як там поїдеш, - бо я не буду з тобою говорити, я буду собі там ходити, - жиби ти знав, що говорити. Кажи, як будуть тебе питати за маєток: "Я є сам їден і я маю двір свій, коні, воли, корови, палац і так далі, всей маєток маю". Ніц, но мене слухай.
+
 
 +
- На, маєш гроші, жиби-сь мав у кишені. Іди до міста і найми собі фіякер, жиб був слічний, і порядні коні, і поїдем на зальоти. Тілько пам'ятай, як там поїдеш, - бо я не буду з тобою говорити, я буду собі там ходити, - жиби ти знав, що говорити.  
 +
 
 +
Кажи, як будуть тебе питати за маєток: "Я є сам їден і я маю двір свій, коні, воли, корови, палац і так далі, всей маєток маю". Ніц, но мене слухай.
 +
 
 
Допіру вони поїхали туди на зальоти тим фіякром. Як вони там приїхали то там І зачали ся гостити: пили, їли, співали, - досить, жи тим старим сподобався наймит, був слічний, хоч то був простий [[Іван]], але вбрався в царський мундур, мав поставу файну.
 
Допіру вони поїхали туди на зальоти тим фіякром. Як вони там приїхали то там І зачали ся гостити: пили, їли, співали, - досить, жи тим старим сподобався наймит, був слічний, хоч то був простий [[Іван]], але вбрався в царський мундур, мав поставу файну.
 +
 
А та молода [[пан]]на думає собі так у своїм дусі: "Жиби ти навіть не мав нічого, то я за тебе піду, добре, жи ти татові ісподобався..."
 
А та молода [[пан]]на думає собі так у своїм дусі: "Жиби ти навіть не мав нічого, то я за тебе піду, добре, жи ти татові ісподобався..."
І вони єго не хтять пустити: :вжі?
+
І вони його не хтять пустити: вжі?
 +
 
 
- Вже будь тут, будем робити весілля.
 
- Вже будь тут, будем робити весілля.
 +
 
А той [[кіт]] викликав єго на двір і каже:
 
А той [[кіт]] викликав єго на двір і каже:
 +
 
- Тим часом поки тутай весілля ви зробите, то я піду вистараюсь для тебе маєток.
 
- Тим часом поки тутай весілля ви зробите, то я піду вистараюсь для тебе маєток.
 +
 
Той [[кіт]] пішов у свою дорогу, а наймит лишився жити у замку... Так минуло зо три неділі, поки те весілля зробили.
 
Той [[кіт]] пішов у свою дорогу, а наймит лишився жити у замку... Так минуло зо три неділі, поки те весілля зробили.
 +
 
Але весілля робиться, а наймит такий смутний, він собі міркує, що як єго [[кіт]] покине, то допіру біда буде, він нічо не має... А [[кіт]] ему дав ім'я таке: "Ян, граф Попеловський". Як там єго будуть питати, жиби знав, що казати. А назвав [[кіт]] єго так через те, що наймит лежав у попелі.
 
Але весілля робиться, а наймит такий смутний, він собі міркує, що як єго [[кіт]] покине, то допіру біда буде, він нічо не має... А [[кіт]] ему дав ім'я таке: "Ян, граф Попеловський". Як там єго будуть питати, жиби знав, що казати. А назвав [[кіт]] єго так через те, що наймит лежав у попелі.
 +
 
А тим часом [[кіт]] ґави не лапав, а дізнався, що була в Поникві стара [[пан]]і, мала добра слічні, а була вона відьмою і робила людям різне лихо. Допіру він там пішов, обнишпорив те господарство - а [[пан]]і маєтна дуже була, все мала: худобу, фільварок такий, що ого-го. [[Кіт]] там пішов до теї [[пан]]і:
 
А тим часом [[кіт]] ґави не лапав, а дізнався, що була в Поникві стара [[пан]]і, мала добра слічні, а була вона відьмою і робила людям різне лихо. Допіру він там пішов, обнишпорив те господарство - а [[пан]]і маєтна дуже була, все мала: худобу, фільварок такий, що ого-го. [[Кіт]] там пішов до теї [[пан]]і:
 +
 
- [[Пан]]і, тут на вас розбійники змовилися, хочуть застрілити.
 
- [[Пан]]і, тут на вас розбійники змовилися, хочуть застрілити.
 +
 
А та каже:
 
А та каже:
 +
 
- Ну й що ж я буду робити!?
 
- Ну й що ж я буду робити!?
 +
 
[[Кіт]] каже:
 
[[Кіт]] каже:
 +
 
- Жиби-сьте де сховалися!
 
- Жиби-сьте де сховалися!
 +
 
- Не знаю, чи зараз, чи ні?
 
- Не знаю, чи зараз, чи ні?
 +
 
А він каже:
 
А він каже:
 +
 
- То допіру аж за тиждень вони тутка-во рихтуються.
 
- То допіру аж за тиждень вони тутка-во рихтуються.
 +
 
Наполохав тогу [[пан]]і, а сам йде назад до [[Іван]]а. За три неділі вони ся знову побачили. Та й [[кіт]] відразу з порогу:
 
Наполохав тогу [[пан]]і, а сам йде назад до [[Іван]]а. За три неділі вони ся знову побачили. Та й [[кіт]] відразу з порогу:
 +
 
- Єсть!
 
- Єсть!
 +
 
- Єсть? Ну, богу дякувати!
 
- Єсть? Ну, богу дякувати!
 +
 
Тепер настала пора вже вибиратися на своє господарство, а не знають куди, коб не [[кіт]]. Дає єму король цуг війська, повози, повибиралися, посідали, музика грає...
 
Тепер настала пора вже вибиратися на своє господарство, а не знають куди, коб не [[кіт]]. Дає єму король цуг війська, повози, повибиралися, посідали, музика грає...
Але дорога через ліс там була, проїхали вони добрий шмат, а [[кіт]] до него каже:
+
 
 +
Але дорога через ліс там була, проїхали вони добрий шмат, а [[кіт]] до нього каже:
 +
 
 
- Тутай зупиніться, трохи спочивайте, а я піду наперед, а як я ся верну, допіру будете їхати там.
 
- Тутай зупиніться, трохи спочивайте, а я піду наперед, а як я ся верну, допіру будете їхати там.
 +
 
[[Кіт]] побіг наперед до того палацу, до теї [[пан]]і і каже:
 
[[Кіт]] побіг наперед до того палацу, до теї [[пан]]і і каже:
 +
 
- [[Пан]]і, сховайтеся, бо розбійники йдут, заб'ют вас. А вона каже:
 
- [[Пан]]і, сховайтеся, бо розбійники йдут, заб'ют вас. А вона каже:
 +
 
- Де ж я сховаюся!?
 
- Де ж я сховаюся!?
- Тут є недалеко гай, а в тім гаї дуже моцна груба липа - там у ту липу йдіть, нех вас заведуть, і там ви сховаєтеся.
+
 
[[Пан]]і зара казала собі, аби два льокаї її запровадили, а [[кіт]] каже до тих льокаїв:
+
- Тут є недалеко гай, а в тім гаї дуже моцна груба липа - там у ту липу йдіть, нехай вас заведуть, і там ви сховаєтеся.
 +
 
 +
[[Пан]]і зараз казала собі, аби два лакеї її запровадили, а [[кіт]] каже до тих лакеїв:
 +
 
 
- А сами верніться назад!
 
- А сами верніться назад!
 +
 
І як вони вернулися назад, він їм розказав:
 
І як вони вернулися назад, він їм розказав:
 +
 
- Тут їде граф і буде то все відтепер утримувати. Він називається Ян, граф Попеловський. Повиходьте всі наперед, льокаї, фурмани, які-но слуги жиють у тім палаці, так усі повиходьте і кричіть: "їде наш [[пан]], граф Попеловський, віва-а-ат!" Всі кричіть нараз, як буде їхати. Він дуже вам буде сипати гроші, як будете так кричати нараз.
 
- Тут їде граф і буде то все відтепер утримувати. Він називається Ян, граф Попеловський. Повиходьте всі наперед, льокаї, фурмани, які-но слуги жиють у тім палаці, так усі повиходьте і кричіть: "їде наш [[пан]], граф Попеловський, віва-а-ат!" Всі кричіть нараз, як буде їхати. Він дуже вам буде сипати гроші, як будете так кричати нараз.
Отже, як то почули, жи буде сипати гроші, так у сей же час усе ся зібрало,
+
 
хто-но жив, наперед. А він побіг навпроти свого [[пан]]ства і до него каже:
+
Отже, як то почули, жи буде сипати гроші, так у сей же час усе ся зібрало, хто-но жив, наперед. А він побіг навпроти свого [[пан]]ства і до нього каже:
- Ану, машеруймо! Командуй, жиби машерували.
+
 
 +
- Ану, маршируймо! Командуй, жиби марширували.
 +
 
 
Як мали до теї липи їхати, пару кроків ще так, пару сажень ще було, каже:
 
Як мали до теї липи їхати, пару кроків ще так, пару сажень ще було, каже:
 +
 
- Командуй, жиб на ту липу стріляли, бо то дерево моцне, але старе, ще чого доброго вітер звалить і кого заб'є.
 
- Командуй, жиб на ту липу стріляли, бо то дерево моцне, але старе, ще чого доброго вітер звалить і кого заб'є.
 +
 
Як наймит закомандував на ту липу стріляти свому войську, то так ту липу побили на друзки і ту [[пан]]ю там забили в тій липі. А слуги як почули, жи такий галас там, крик у тім гайку, летять назустріч. А [[кіт]] наймитові сказав:
 
Як наймит закомандував на ту липу стріляти свому войську, то так ту липу побили на друзки і ту [[пан]]ю там забили в тій липі. А слуги як почули, жи такий галас там, крик у тім гайку, летять назустріч. А [[кіт]] наймитові сказав:
 +
 
- Як будуть кричати "віват!", жиби-сь кидав гроші сюди-туди, сюди-туди з повоза.
 
- Як будуть кричати "віват!", жиби-сь кидав гроші сюди-туди, сюди-туди з повоза.
Ото як поприлітали слуги, глянули, жи стільки войська, [[пан]]ства такого, як зачали кричати:
+
 
 +
Ото як поприлітали слуги, глянули ж стільки войська, [[пан]]ства такого, як зачали кричати:
 +
 
 
- їде наш [[пан]], граф Попеловський, віва-а-ат!
 
- їде наш [[пан]], граф Попеловський, віва-а-ат!
 +
 
Лемент такий... Припровадили молодих до палацу, наймит гроші сипав сюди-туди на землю. В палаці молоді пройшлися по покоях, подивилася королівна, жи слічний маєток є, і їй сподобалося моцно. Потому молодий вийшов, дав по парі грейцарів кожному жовнірові і відпровадив назад додому, а сами зосталися там жити.
 
Лемент такий... Припровадили молодих до палацу, наймит гроші сипав сюди-туди на землю. В палаці молоді пройшлися по покоях, подивилася королівна, жи слічний маєток є, і їй сподобалося моцно. Потому молодий вийшов, дав по парі грейцарів кожному жовнірові і відпровадив назад додому, а сами зосталися там жити.
 +
 
Записано Осипом Роздольським у с.Берлин (сучасної Львівської обл.), від Юрка Соколовського, в 1894 році.
 
Записано Осипом Роздольським у с.Берлин (сучасної Львівської обл.), від Юрка Соколовського, в 1894 році.
 
Стиль запису збережено.
 
Стиль запису збережено.
 +
 +
[[Категорія:українська народна казка]]
 +
 +
[[Категорія:Казки про Івана]]
 +
 +
{{Казки про тварин}}
 +
 +
{{Казка про чоловіка}}
 +
[[Категорія:Казки про королів і королівн, принцес і півкоролівства в придачу]]
 +
 +
[[Категорія:Казки про панів]]

Версія за 18:33, 1 жовтня 2014

Був наймит і кіт. Був то старий кіт, моцно довго в господара служив. І він заслаб. А наймит в стодолі молотив і приходе на полудень до хати, а господиня каже:

- Візьми його де викинь, бо він уже заслаб, то щезне в хаті, то буде кепсько.

А він узяв того кота і приніс до стодоли і каже:

- Небоже, лежи тут, бо й мені колись так прийде. Доки я здоровий, роблю, то мене люблять.

Він його положив у стодолі в соломі і приніс йому трішки в черепочку їсти; і він його годував без цілий тиждень так, і той кіт одужав. Тим часом наймит заслаб. Ну, лежав їден день, два дні, три дні, а нарешті господар каже:

- Я тебе буду тримати, годувати, лиш іди собі з хати десь там в запілля. От день, два дні, десь там занесли їсти наймитові, а на третій день господар каже:

- Він лежить, я йому за що буду носити їсти?

Лежить наймит цілий день, лежить, нічого не їсть, вже не дають. А кіт каже!

- Но, ратував ти мене, я тебе буду ратувати. Кинувся кіт, от, як то він знає, в його мосця на стриху висять ковбаси - старий кіт знає всі входи, побіг, прибіг, потягнув йому ковбасу, питльований хліб приніс і каже:

- На, маєш, будеш мав на пару день їсти.

Він знов пішов другий раз, брав там ковбасу чи сало ніс - в нього відбили, та й каже, той кіт:

- Знаєш, Іване, мені ту зле, - я тобі принесу ту, що в мене відіб'ють, і мене ще виб'ють. Іди зо мною, там є стара цегольня, там є старі печі, іди зо мною, я тебе там заведу, я там безпечно буду тебе доглядати.

Він єго там завів на цегольню, там була стара піч, наймит собі ліг у тій печі. А кіт

- Тут і будь!

А то було так під містом. Він зачав ходити, зачав єго живити; носив, носив, достарчив на дві неділі харчу розмаїтого, як то слабий чоловік потребує, то він то все йому достарчив, делікатне і тлусте. Потому каже до нього:

- Маєш жити, вже на дві неділі досить того харчу.

І наймит одужував трохи, а кіт каже:

- Я йду, я тебе мушу вженити.

Кіт пішов до магазину до цісарського - як то колись у замку був магазин, а там ґрати на літо відчинені; поліз до магазину через ґрати, добув сподні йому файні офіцерські, шапку-вуланку і так старався, не виволікав аби яке шмаття, іно офіцерське витягав; аби вбрати того наймита, як генеральського, сина у мундур. І допіру як той наймит видужав, кіт каже:

- Ну, вбирайся в мундур. Я тебе на зальоти поведу.

Але наймит до нього каже:

- Як ти мене на зальоти поведеш?

- Я тебе зроблю королем.

- Як ти мене зробиш королем, як я по-руську простий Іван і не вмію ні читати, ні писати?!

- Ніц, но мене слухай - аби-сь мене слухав, то буде все добре, ти тут будь. Він пішов до короля - був так король недалеко - і каже:

- Я маю тутай на зальоти припровадити їдного королевського сина...

Ну там відразу в замку оголосили, жди прийде той син на зальоти.

А кіт пішов вночі до магазину, десь там до каси, добув - перше то так гроші не ховали моцно, як тепер ховають, - добув пук паперів і приносе наймитові:

- На, маєш гроші, жиби-сь мав у кишені. Іди до міста і найми собі фіякер, жиб був слічний, і порядні коні, і поїдем на зальоти. Тілько пам'ятай, як там поїдеш, - бо я не буду з тобою говорити, я буду собі там ходити, - жиби ти знав, що говорити.

Кажи, як будуть тебе питати за маєток: "Я є сам їден і я маю двір свій, коні, воли, корови, палац і так далі, всей маєток маю". Ніц, но мене слухай.

Допіру вони поїхали туди на зальоти тим фіякром. Як вони там приїхали то там І зачали ся гостити: пили, їли, співали, - досить, жи тим старим сподобався наймит, був слічний, хоч то був простий Іван, але вбрався в царський мундур, мав поставу файну.

А та молода панна думає собі так у своїм дусі: "Жиби ти навіть не мав нічого, то я за тебе піду, добре, жи ти татові ісподобався..." І вони його не хтять пустити: вжі?

- Вже будь тут, будем робити весілля.

А той кіт викликав єго на двір і каже:

- Тим часом поки тутай весілля ви зробите, то я піду вистараюсь для тебе маєток.

Той кіт пішов у свою дорогу, а наймит лишився жити у замку... Так минуло зо три неділі, поки те весілля зробили.

Але весілля робиться, а наймит такий смутний, він собі міркує, що як єго кіт покине, то допіру біда буде, він нічо не має... А кіт ему дав ім'я таке: "Ян, граф Попеловський". Як там єго будуть питати, жиби знав, що казати. А назвав кіт єго так через те, що наймит лежав у попелі.

А тим часом кіт ґави не лапав, а дізнався, що була в Поникві стара пані, мала добра слічні, а була вона відьмою і робила людям різне лихо. Допіру він там пішов, обнишпорив те господарство - а пані маєтна дуже була, все мала: худобу, фільварок такий, що ого-го. Кіт там пішов до теї пані:

- Пані, тут на вас розбійники змовилися, хочуть застрілити.

А та каже:

- Ну й що ж я буду робити!?

Кіт каже:

- Жиби-сьте де сховалися!

- Не знаю, чи зараз, чи ні?

А він каже:

- То допіру аж за тиждень вони тутка-во рихтуються.

Наполохав тогу пані, а сам йде назад до Івана. За три неділі вони ся знову побачили. Та й кіт відразу з порогу:

- Єсть!

- Єсть? Ну, богу дякувати!

Тепер настала пора вже вибиратися на своє господарство, а не знають куди, коб не кіт. Дає єму король цуг війська, повози, повибиралися, посідали, музика грає...

Але дорога через ліс там була, проїхали вони добрий шмат, а кіт до нього каже:

- Тутай зупиніться, трохи спочивайте, а я піду наперед, а як я ся верну, допіру будете їхати там.

Кіт побіг наперед до того палацу, до теї пані і каже:

- Пані, сховайтеся, бо розбійники йдут, заб'ют вас. А вона каже:

- Де ж я сховаюся!?

- Тут є недалеко гай, а в тім гаї дуже моцна груба липа - там у ту липу йдіть, нехай вас заведуть, і там ви сховаєтеся.

Пані зараз казала собі, аби два лакеї її запровадили, а кіт каже до тих лакеїв:

- А сами верніться назад!

І як вони вернулися назад, він їм розказав:

- Тут їде граф і буде то все відтепер утримувати. Він називається Ян, граф Попеловський. Повиходьте всі наперед, льокаї, фурмани, які-но слуги жиють у тім палаці, так усі повиходьте і кричіть: "їде наш пан, граф Попеловський, віва-а-ат!" Всі кричіть нараз, як буде їхати. Він дуже вам буде сипати гроші, як будете так кричати нараз.

Отже, як то почули, жи буде сипати гроші, так у сей же час усе ся зібрало, хто-но жив, наперед. А він побіг навпроти свого панства і до нього каже:

- Ану, маршируймо! Командуй, жиби марширували.

Як мали до теї липи їхати, пару кроків ще так, пару сажень ще було, каже:

- Командуй, жиб на ту липу стріляли, бо то дерево моцне, але старе, ще чого доброго вітер звалить і кого заб'є.

Як наймит закомандував на ту липу стріляти свому войську, то так ту липу побили на друзки і ту паню там забили в тій липі. А слуги як почули, жи такий галас там, крик у тім гайку, летять назустріч. А кіт наймитові сказав:

- Як будуть кричати "віват!", жиби-сь кидав гроші сюди-туди, сюди-туди з повоза.

Ото як поприлітали слуги, глянули ж стільки войська, панства такого, як зачали кричати:

- їде наш пан, граф Попеловський, віва-а-ат!

Лемент такий... Припровадили молодих до палацу, наймит гроші сипав сюди-туди на землю. В палаці молоді пройшлися по покоях, подивилася королівна, жи слічний маєток є, і їй сподобалося моцно. Потому молодий вийшов, дав по парі грейцарів кожному жовнірові і відпровадив назад додому, а сами зосталися там жити.

Записано Осипом Роздольським у с.Берлин (сучасної Львівської обл.), від Юрка Соколовського, в 1894 році. Стиль запису збережено.