Книга:Індійські народні казки (Веселка, 1984)

Матеріал з Казки українською мовою
Перейти до: навігація, пошук
Обкладинка книги Індійські народні казки(Веселка,1984)

Юний друже!

Ми хочемо розказати про Індію — дуже цікаву, незвичайну, самобутню країну — і познайомити тебе з казками її народів.

Індія — одна з найбільших країн світу. Вона розкинулась на півострові Індостан, на Індо-Гангській рівнині, на деяких островах Бенгальської затоки й Аравійського моря; частина гірського хребта Гімалаї теж належить Індії. Це також одна з найдавніших країн: понад п'ять тисяч років тому на високому пагорбі Мохенджо-Даро віке стояло індійське місто з площами, вулицями, будинками.

В Індії живуть народи кількасот націй та племен; розмовляють вони вісімсот сорока п'ятьма мовами й діалектами.

Природа Індії напрочуд багата й різноманітна. Там є густі тропічні ліси-джунглі, де ростуть і величезні пальми-віяла, і кокосові пальми, і мангові дерева з солодкими плодами, і духмяні банани. В лісах водяться тигри і пантери, мавпи і шакали, ведмеді і гієни, вовки і лисиці, пурхають барвисті птахи; в річках живуть дивовижні риби, в морі — краби і молюски у великих мушлях.

А скільки в Індії слонів! З давніх-давен вони служать людям — і в мирній праці, і на полі битви. Це люди приручили їх.

Надзвичайно цікава історія Індії та її народів. Хто тільки не ходив війною на цю багату країну, які тільки чужоземці не зазіхали на неї, які тільки загарбники її не захоплювали! Близько двохсот років тому Індію завоювали англійці, й вона стала колонією Британської імперії. Віддавна боролися народи Індії за своє визволення; в 1947 році врешті було проголошено незалежну Республіку Індію.

Індія — країна прадавньої, своєрідної, самобутньої культури, творці якої — її народи, розумні й працьовиті. Набутком цієї культури є казки. Як і всі народи світу, народи Індії почали складати й переповідати казки за сивої давнини, за багато віків до того, як винайшли папір і стали писати й друкувати книжки. В казках відтворено світогляд народу на всіх етапах його історії, його найзаповітніші думи і мрії.

В книжці, яку ти оце розгорнув, юний друже, зібрано казки народів Індії, створені за різних часів. Є тут казки про тварин, чарівні казки — їх складали за найглибшої, непам'ятної давнини; є казки побутові, казки-новели. Сюжети багатьох із них схожі на сюжети казок Англії, Франції, Німеччини, казок слов'янських народів, на наші — українські, російські, білоруські — казки. Ти, певно, знаєш казку про золоту рибку, в якій дурна, зажерлива баба захотіла стати володаркою-царицею і була за це покарана. Ти прочитаєш її і в цій збірці- А взагалі ця казка відома в усій Європі — від Скандінавії та Ісландії до країн Середземномор'я, аж до Турції. Ця схожість має свої причини, але свідчить вона й про те, що все людство тісно зв'язане між собою і завдяки прадавній спорідненості, і завдяки єдності психології, і завдяки спільності законів матеріальної та духовної історії народів. До того ж, казки мандрували — переходили від оповідача до оповідача, передавалися з покоління в покоління.

В індійських казках, як і в казках інших народів, тавруються багатії-гнобителі — царі, володарі, купці, лихварі тощо; навіть бог-творець Брахма зазнає кари. Іноді визискувачі виступають в образах лютих звірів, а часом — злих духів.

Герої казок, в яких втілені кращі риси народу,— здебільшого прості люди: ремісники, селяни-землероби, дроворуби. Щоправда, подеколи ними є і царевичі, і купецькі сини. Та всі вони — хоробрі, роботящі, всі — заступники знедолених.

Як і в казках інших народів, в індійських казках карається жадібність, користолюбство, жорстокість, боягузтво, лукавство («Жадібність до добра не доведе», «Добродум і Злодум», «Хто на чуже зазіхає...», «Сонце, Вітер і Місяць», «Полохлива душа», «Чарівний перстень», «Слуга за гріш»), а звеличуються високі чесноти— відважність, доброта, щирість («Горщик», «Гроші чи розум?», «Ріпка», «Як наймит поміщика провчив», «Жадібний багатій», «Хто про себе багато дбає...»).

Передаючись із уст в уста, мандруючи по землі, казки в кожній країні збагачувались подробицями, характерними для її побуту, звичаїв і традицій, в кожній країні ставали самобутніми й оригінальними. Приміром, змій у європейських (і слов'янських) казках завжди — люте, хиже створіння. Тож у цих казках завжди є мотив змієборства. В індійських же казках змій — мудра, добра, лагідна істота, завжди ладна допомогти людям. Це тому, що колись народи Індії мали змія за божество — хранителя й покровителя вод,— яке могло затримувати дощ і осушувати джерела та водоймища.

Та хоч би про кого йшлося в казках — про людей, тварин, духів,— у них завжди карається несправедливість, завжди добро торжествує перемогу над злом. Бо народ вірив, що зло—це минуще, що в боротьбі можна здобути волю, а значить—і щастя.

Отже, запрошуємо тебе, наш юний друже, до багатющого, життєдайного джерела — індійської народної казки!

ЗМІСТ

Невдячний тигр

Кмітливе шакаленя

Зрадливий товариш

Полохлива душа

Завидюща сова

Чому кажани не з'являються вдень

Як папуги купця ошукали

Про що співає соловейко

Меткий горобчик

Справедливий вирок

Гроші чи розум

Добродум і Злодум

Як наймит поміщика провчив

Дивне прислів'я

Маленьке манго

Кмітливий дроворуб

Ріпка

Жадібність до добра не доведе

Хто про себе багато дбає

Хто на чуже зазіхає

Чарівне горня

Корова з місяця

Жадібний багатій

Дві матері, дві доньки Голубів дарунок

Горщик

Розумні сини

З чужого розуму не живи

Сонце, Вітер і Місяць

Слуга за гріш

Чарівний перстень

Золота рибина