Книга:Румунські народні казки (Веселка,1981)
ВСТУПНЕ СЛОВО
Юний друже! Ти, мабуть, не уявляєш свого життя без казки. її чарівний світ кличе до справедливості, добра, знань. Немає такого народу, який не створив би своїх казок, бо в них висловлена мрія про краще життя, щастя трудівника.
Румунські народні казки дуже багаті і вражають своєрідністю. Це виявляється у казках побутових і жартівливих, де розповідається про звичаї й народні традиції, що складалися упродовж багатьох століть. Чимало самобутнього, властивого лише румунській казці, бачимо і в казках героїчних, у яких прославляються подвиги хоробрих витязів. Фет-Фрумос, наприклад, відважно виходить на бій з цілим військом і перемагає. Тож не дивно, що Фет-Фрумос став улюбленим героєм румунських дітей — так само, як, скажімо, Котигорошко українських. Я вірю, дорогі читачі, що й ви любите цього славного витязя, борця за народ, за справедливість.
Поряд із Фет-Фрумосом у цих казках зустрічаємо багато інших героїв, як витязь Присля чи богатир Шперле, що зачаровують нас не лише вродою і фізичною силою, а й красою своїх вчинків, відвагою й хоробрістю. До речі, Фет-Фрумос у перекладі українською мовою означає «хлопець-красень».
Цікаво, що в румунських народних казках прославляються також подвиги дівчат. Вони своєю відвагою, сміливістю й силою не поступаються навіть перед героїчними юнаками. Така Іляна Сімзяна, що вражає всіх і розумом, і хоробрістю, і чарівною красою. У казках побутових дівчата приваблюють своєю добротою, старанністю, щирою та сердечною увагою до людей бідних, знедолених, а також до тварин і рослин. Не можна без хвилювання читати казку «Дідова дочка й бабина дочка» чи «Батькова донька», у яких дівчата зазнають багато лиха, але все ж перемагають зло.
Читаючи румунські казки, ми зустрічаємося з новими для нас іменами, з своєрідними краєвидами, бо героям часто доводиться долати високі гори, забиратися на стрімкі скелі, потрапляти у прірви. Адже значна частина території Румунії вкрита високими горами — Південними Карпатами. А в горах людина своїм зороv сягає далеко, однак пройти ту відстань іноді просто не може. А люди прагнуть усе пізнати і скрізь побувати. Про це вони й мріють. Тоді виникають казки чарівні, у яких на допомогу людям приходять крилаті коні чи різні птахи. Часом людська уява примушує дівчину перетворюватися в птаха і проникати туди, куди, здавалося, ніяк не проникнеш. Сюди прилучаються й казки про тварин, які допомагають лкй дям у їхній боротьбі з ворогом.
Є в румунських народних казках і зовсім вигадані істоти, які нагадують наших мавок і чаклунок. Румуни називають їх добрими феями. Але є серед них і злі феї. З ними також борються відважні витязі, сміливі царевичі, хоробрі хлопці, на допомогу яким приходять дерева й цілі ліси, скелі, гори й криниці. І тоді все відбувається так, як і належить у казках. Правда перемагає кривду, добро перемагає зло, працьовитість — лінощі. Одне слово, в румунських казках відбувається все так само, як і в казках інших народів, незважаючи на те, що герої мають, інші імена і діють в інших умовах.
Інакше й бути не може, бо народи, як і окремі люди, постійно спілкуються між собою, допомагають один одному. Крім того, умови життя сусідніх народів подібні. Через те в румунських казках зустрічаємо такі ж мотиви, як в українських, угорських, болгарських, сербохорватських та інших. Сусідні народи живуть у дружбі й злагоді. І це знаходить своє відображення в казках. Так виховуються почуття взаємної поваги, розуміння й любові. Ці почуття ми називаємо інтернаціоналізмом.
Ось чому в румунських казках прославляються риси характеру, які властиві людям усіх національностей,— хоробрість і відвага, працьовитість і кмітливість, чесність і доброта. Цим вони й близькі до казок інших народів. А їхня своєрідність часто виявляється в манері оповіді, піднесеності стилю, багатстві уяви. Ці казки починаються іноді словами: «А було це тоді, коли про це ніхто й гадки не мав...» Далі у жартівливому тоні пояснюється, що ж там було. А було, мовляв, таке, що бліх підковували шестипудовими гирями, і вони легко стрибали до неба. У казках часто зустрічаємо дотепні приказки, прислів'я. На закінчення оповідач іноді зауважує, що він прискакав на коні, щоб розповісти про переказану подію. Часто казкар вихваляється, що був на бенкеті. Читаючи про це, ми одразу ж згадуємо, що оповідачі в українських казках так само жартують, кажучи: «І я там був, мед-вино пив, по бороді текло, а в рот не попало...»
Своїми казками румунський народ прилучається до культурних цінностей усіх народів світу, вносить у загальну духовну скарбницю багато цікавого, своєрідного, перш за все думи, почуття й прагнення добра, справедливості, братерства й миру на землі.
Зміст
Присля-богатир і золоті яблука
Фет-Фрумос із золотим волоссям
| Книги видавництва 1981 року | |||
|---|---|---|---|
|
|||
