Кінь і осел
Кінь і осел зустрілись на вузенькому мостику.
Кінь каже ослові:
“Дай мені дорогу!”
А осел уперсь — ні з місця — і каже:
“Дай ти мені дорогу, я достойніший за тебе”.
“Замовч, нікчемна твар,— горделиво промовив кінь,— іще й ти здумав собою величаться?
Дурнішого за осла в світі нема. Недарма у людей приказка зложилась:
“Дурний, як осел!” А кінь — розумна тварина. Я чоловікові приношу велику користь.
Коней учать нарівні з солдатами, і вони все дочиста розуміють, а ти що?
Дурний, як пробка!” — “А ти хоч і розумний, зате богу противний,— каже осел.
Ти такий ненажерний, що тобі корму ніколи не настачиш.
Коли ховавсь Ісус Христос в яслах від розбійників, так ти все сіно пожер, йому нічим було прикриться, тебе за це бог прокляв.
А я хоч і дурний, зате угодний богу.
На мені божа мати їхала, тікала від царя Ірода в Єгипет, а сам спаситель їхав в Єрусалим. А ти що?..
Кінь повинен ослові поступатися і повинуваться йому...”
Ото вони сперечалися, сперечалися, один другому дороги не давали.
А далі кінь по своїй гордості кинувсь напролом, щоб збить осла з мосту, а самому пройти.
Осел уперся, не поп'ятився назад, і обидва полетіли в воду. А потім бовтаються в рівчаку і ніяк не можуть вилізти.
На ту пору бігла по мосточку собака, розпитала, з якої причини вони попадали, сказала їм:
“Обидва ви дурні! Гордість і глупість — між собою брати. Якби один з вас був учтивий, дав би другому дорогу, то все було б гаразд”.
