Лисичка-суддя (українська народна казка)
Двоє котикiв веселих добули собi хитро-мудро грудочку сиру.
Одбiгли з ним подалi и почали радитися, як його краще подiлитися.
Та ще і подiлитися так, щоб не було кривди нi тому, нi тому, - щоб якраз по правдi рiвнесенько роздiлити.
Один котик i каже:
- Давай подiлимо отак, упоперек!
А другий каже:
- Hi, роздiлимо краще вздовж!
Отак i сперечаються. Коли це бiжить лисичка. По-бачила вона котикiв, угледiла грудочку сиру, зупинилася та й питає:
- А що тут у вас таке? Про що сперечаєтеся?
- Так i так,- розказують котики,- ось не знаємо, як нам краще подiлити грудочку сиру.
- Е,- каже лисичка,- це можна дуже добре зробити! Ось дайте, я вам подiлю!
Котики й оддали їй грудочку сиру, щоб вона роздiлила. Лисичка переломила грудочку сиру надвоє, а далi й каже:
- Hi, цей шматочок - бiльший, треба порiвняти!
Та й над'їла один шматочок.
- А тепер,- каже,- оцей бiльший, треба його трiшки пiдрiвняти, щоб по правдi було! Не можна ж, щоб котромусь iз вас кривда була!
I знов над'їла. Та так рiвняла, рiвняла,- то той шматочок над'їсть, то той,- поки стало два зовсiм маленьких шматочки.
- Ну,- каже лисичка,- оце ж маєте тепер уже зовсiм однаковiсiнькi шматочки, хоч i на важницю покладiгь!
- Ну, добре,- кажуть котики,- але ж ти багато нашего сиру з'їла! За що ти стiльки нашого добра взяла?
- Як - за вiщо?! - одказала лисичка.- А я ж вас подiлила.
| Книга:Українські народні казки про тварин (Україна,2004) | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
|
|||||||||
