Відмінності між версіями «Вовк і кобила (Українська народна казка)»
Snak (обговорення | внесок) м (1 версія) |
Bogdan (обговорення | внесок) |
||
| (Не показано 3 проміжні версії 2 користувачів) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
[[Категорія:українська народна казка]] | [[Категорія:українська народна казка]] | ||
| − | Жив-був вовк. Старий він став і слабий. А їсти ж треба!.. Пішов він їжу шукати. Блукав собі, блукав та й стрів лисичку. — Лисичко, лисичко, я тебе з'їм. | + | [[Категорія:Казки про вовка]] |
| + | |||
| + | Жив-був [[вовк]]. Старий він став і слабий. А їсти ж треба!.. Пішов він їжу шукати. | ||
| + | |||
| + | Блукав собі, блукав та й стрів лисичку. — Лисичко, лисичко, я тебе з'їм. | ||
— Не їж мене, вовчику-братику, я тобі пісеньку заспіваю, таночок станцюю. | — Не їж мене, вовчику-братику, я тобі пісеньку заспіваю, таночок станцюю. | ||
| − | Почала вона співати медовим голосочком, пританцьовувати ніжками. Дивився старий і заснув. Прокинувся, а лисички-сестрички й духу не чути. «І нащо мені така самодіяльність?» — подумав сіренький і поплентався далі. | + | Почала вона співати медовим голосочком, пританцьовувати ніжками. |
| + | |||
| + | Дивився старий і заснув. Прокинувся, а лисички-сестрички й духу не чути. | ||
| + | |||
| + | «І нащо мені така самодіяльність?» — подумав сіренький і поплентався далі. | ||
Бачить — на поляні кобила пасеться. Зібрав останні сили старий розбійник і каже люто: | Бачить — на поляні кобила пасеться. Зібрав останні сили старий розбійник і каже люто: | ||
| Рядок 17: | Рядок 25: | ||
— Чому? — зацікавився сірячок. | — Чому? — зацікавився сірячок. | ||
| − | — Ось на, почитай,— сказала кобила і підняла ногу. Підійшов вовк, глянув зацікавлено, а кобила йому копитом як дасть — так і посипались іскри з очей. Довгенько не міг прийти в себе старий. А як очуняв, подумав: «Ото дурний! Неграмотний, а поліз читати!..» | + | — Ось на, почитай,— сказала кобила і підняла ногу. Підійшов вовк, глянув зацікавлено, а [[кобила]] йому копитом як дасть — так і посипались іскри з очей. |
| + | |||
| + | Довгенько не міг прийти в себе старий. | ||
| + | |||
| + | А як очуняв, подумав: «Ото дурний! Неграмотний, а поліз читати!..» | ||
| + | |||
| + | |||
| + | |||
| + | |||
| + | {{Шаблон:Казки з книги Українські народні казки про тварин (Україна,2004)}} | ||
Поточна версія на 03:50, 10 травня 2013
Жив-був вовк. Старий він став і слабий. А їсти ж треба!.. Пішов він їжу шукати.
Блукав собі, блукав та й стрів лисичку. — Лисичко, лисичко, я тебе з'їм.
— Не їж мене, вовчику-братику, я тобі пісеньку заспіваю, таночок станцюю.
Почала вона співати медовим голосочком, пританцьовувати ніжками.
Дивився старий і заснув. Прокинувся, а лисички-сестрички й духу не чути.
«І нащо мені така самодіяльність?» — подумав сіренький і поплентався далі.
Бачить — на поляні кобила пасеться. Зібрав останні сили старий розбійник і каже люто:
— Я тебе з'їм, кобило!
А та перелякалася, трясеться вся й відповідає:
— Я не проти, вовчок-сірячок, але не можна мене їсти.
— Чому? — зацікавився сірячок.
— Ось на, почитай,— сказала кобила і підняла ногу. Підійшов вовк, глянув зацікавлено, а кобила йому копитом як дасть — так і посипались іскри з очей.
Довгенько не міг прийти в себе старий.
А як очуняв, подумав: «Ото дурний! Неграмотний, а поліз читати!..»
