Кінь і осел

Кінь і осел зустрілись на вузенькому мостику.

Кінь каже ослові:

“Дай мені дорогу!”

А осел уперсь — ні з місця — і каже:

“Дай ти мені дорогу, я достойніший за тебе”.

“Замовч, нікчемна твар,— горделиво промовив кінь,— іще й ти здумав собою величаться?

Дурнішого за осла в світі нема. Недарма у людей приказка зложилась:

“Дурний, як осел!” А кінь — розумна тварина. Я чоловікові приношу велику користь.

Коней учать нарівні з солдатами, і вони все дочиста розуміють, а ти що?

Дурний, як пробка!” — “А ти хоч і розумний, зате богу противний,— каже осел.

Ти такий ненажерний, що тобі корму ніколи не настачиш.

Коли ховавсь Ісус Христос в яслах від розбійників, так ти все сіно пожер, йому нічим було прикриться, тебе за це бог прокляв.

А я хоч і дурний, зате угодний богу.

На мені божа мати їхала, тікала від царя Ірода в Єгипет, а сам спаситель їхав в Єрусалим. А ти що?..

Кінь повинен ослові поступатися і повинуваться йому...”

Ото вони сперечалися, сперечалися, один другому дороги не давали.

А далі кінь по своїй гордості кинувсь напролом, щоб збить осла з мосту, а самому пройти.

Осел уперся, не поп'ятився назад, і обидва полетіли в воду. А потім бовтаються в рівчаку і ніяк не можуть вилізти.

На ту пору бігла по мосточку собака, розпитала, з якої причини вони попадали, сказала їм:

“Обидва ви дурні! Гордість і глупість — між собою брати. Якби один з вас був учтивий, дав би другому дорогу, то все було б гаразд”.