Лисичка-суддя (українська народна казка)

Двоє котикiв веселих добули собi хитро-мудро грудочку сиру.

Одбiгли з ним подалi и почали радитися, як його краще подiлитися.

Та ще и подiлитися так, щоб не було кривди нi тому, нi тому,- щоб якраз по правдi рiвнесенько роздiлити.

Один котик i каже:

- Давай подiлимо отак, упоперек!

А другий каже:

- Hi, роздiлимо краще вздовж!

Отак i сперечаються. Коли це бiжить лисичка. По-бачила вона котикiв, угледiла грудочку сиру, зупини-лася та и питає:

- А що тут у вас таке? Про що сперечаєтеся?

- Так i так,- розказують котики,- ось не знаемо, як нам краще подiлити грудочку сиру.

- Е,- каже лисичка,- це можна дуже добре зробити! Ось дайте, я вам подiлю!

Котики й оддали їй грудочку сиру, щоб вона роздi-лила. Лисичка переломила грудочку сиру надвоє, а далi й каже:

- Hi, цей шматочок - бiльший, треба порiвняти!

Та й над'їла один шматочок.

- А тепер,- каже,- оцей бiльший, треба його трiшки пiдрiвняти, щоб по правдi було! Не можна ж, щоб котромусь iз вас кривда була!

I знов над'їла. Та так рiвняла, рiвняла,- то той шматочок над'їсть, то той,- поки стало два зовсiм маленьких шматочки.

- Ну,- каже лисичка,- оце ж маєте тепер уже зовсiм однаковiсiнькi шматочки, хоч i на важницю покладiгь!

- Ну, добре,- кажуть котики,- але ж ти багато нашего сиру з'їла! За що ти стiльки нашого добра взяла?

- Як - за вiщо?! - одказала лисичка.- А я ж вас подiлила.