Відмінності між версіями «Вовк і кобила (Українська народна казка)»

Матеріал з Казки українською мовою
м (1 версія)
 
 
(Не показано 3 проміжні версії 2 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
 
[[Категорія:українська народна казка]]
 
[[Категорія:українська народна казка]]
  
Жив-був вовк. Старий він став і слабий. А їсти ж треба!.. Пішов він їжу шукати. Блукав собі, блукав та й стрів лисичку. — Лисичко, лисичко, я тебе з'їм.
+
[[Категорія:Казки про вовка]]
 +
 
 +
Жив-був [[вовк]]. Старий він став і слабий. А їсти ж треба!.. Пішов він їжу шукати.  
 +
 
 +
Блукав собі, блукав та й стрів лисичку. — Лисичко, лисичко, я тебе з'їм.
  
 
— Не їж мене, вовчику-братику, я тобі пісеньку заспіваю, таночок станцюю.
 
— Не їж мене, вовчику-братику, я тобі пісеньку заспіваю, таночок станцюю.
  
Почала вона співати медовим голосочком, пританцьовувати ніжками. Дивився старий і заснув. Прокинувся, а лисички-сестрички й духу не чути. «І нащо мені така самодіяльність?» — подумав сіренький і поплентався далі.
+
Почала вона співати медовим голосочком, пританцьовувати ніжками.  
 +
 
 +
Дивився старий і заснув. Прокинувся, а лисички-сестрички й духу не чути.  
 +
 
 +
«І нащо мені така самодіяльність?» — подумав сіренький і поплентався далі.
  
 
Бачить — на поляні кобила пасеться. Зібрав останні сили старий розбійник і каже люто:
 
Бачить — на поляні кобила пасеться. Зібрав останні сили старий розбійник і каже люто:
Рядок 17: Рядок 25:
 
— Чому? — зацікавився сірячок.
 
— Чому? — зацікавився сірячок.
  
— Ось на, почитай,— сказала кобила і підняла ногу. Підійшов вовк, глянув зацікавлено, а кобила йому копитом як дасть — так і посипались іскри з очей. Довгенько не міг прийти в себе старий. А як очуняв, подумав: «Ото дурний! Неграмотний, а поліз читати!..»
+
— Ось на, почитай,— сказала кобила і підняла ногу. Підійшов вовк, глянув зацікавлено, а [[кобила]] йому копитом як дасть — так і посипались іскри з очей.  
 +
 
 +
Довгенько не міг прийти в себе старий.  
 +
 
 +
А як очуняв, подумав: «Ото дурний! Неграмотний, а поліз читати!..»
 +
 
 +
 
 +
 
 +
 
 +
{{Шаблон:Казки з книги Українські народні казки про тварин (Україна,2004)}}

Поточна версія на 03:50, 10 травня 2013


Жив-був вовк. Старий він став і слабий. А їсти ж треба!.. Пішов він їжу шукати.

Блукав собі, блукав та й стрів лисичку. — Лисичко, лисичко, я тебе з'їм.

— Не їж мене, вовчику-братику, я тобі пісеньку заспіваю, таночок станцюю.

Почала вона співати медовим голосочком, пританцьовувати ніжками.

Дивився старий і заснув. Прокинувся, а лисички-сестрички й духу не чути.

«І нащо мені така самодіяльність?» — подумав сіренький і поплентався далі.

Бачить — на поляні кобила пасеться. Зібрав останні сили старий розбійник і каже люто:

— Я тебе з'їм, кобило!

А та перелякалася, трясеться вся й відповідає:

— Я не проти, вовчок-сірячок, але не можна мене їсти.

— Чому? — зацікавився сірячок.

— Ось на, почитай,— сказала кобила і підняла ногу. Підійшов вовк, глянув зацікавлено, а кобила йому копитом як дасть — так і посипались іскри з очей.

Довгенько не міг прийти в себе старий.

А як очуняв, подумав: «Ото дурний! Неграмотний, а поліз читати!..»