Відмінності між версіями «Дід, баба і вовк-співак (українська народна казка)»
Snak (обговорення | внесок) м (перейменував «Дід, баба і вовк-співак» на «Дід, баба і вовк-співак (українська народна казка)») |
Bogdana (обговорення | внесок) |
||
(Не показано 2 проміжні версії 2 користувачів) | |||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
− | [[ | + | Жили собі [[дід]] та [[баба]]. |
− | + | Жили вони не в селі, а хатка їхня стояла в дрімучому лісі. | |
− | [[ | + | От прийшло новорічне свято. [[Дід]] і [[баба]] приготувалися і ждуть гостей. |
− | + | Ждали вони, ждали — ніхто до них не йде: хата далеко від села. | |
− | [[ | + | І зажурилися старі. Але чують: хтось стука. [[Дід]] і [[баба]] зраділи, до вікна біжать. |
− | + | Але чують: | |
— Дозвольте заспівати! | — Дозвольте заспівати! | ||
Рядок 28: | Рядок 28: | ||
— Давай, бо й тебе з'їм! | — Давай, бо й тебе з'їм! | ||
− | Що було робити [[дід]]ові? Узяв та й вивів [[Словничок_маловідомих_та_рідковживаних_слів#.D0.AF|ягничку]]. Взяв [[вовк]] [[Словничок_маловідомих_та_рідковживаних_слів#.D0.AF|ягничку]] на плечі та й поніс у ліс. З'їв [[вовк]] [[Словничок_маловідомих_та_рідковживаних_слів#.D0.AF|ягничку]] і знову приходить. Підходить до вікна, гукає: | + | [[Файл:06-300x194.jpg |left]]Що було робити [[дід]]ові? Узяв та й вивів [[Словничок_маловідомих_та_рідковживаних_слів#.D0.AF|ягничку]]. |
+ | |||
+ | Взяв [[вовк]] [[Словничок_маловідомих_та_рідковживаних_слів#.D0.AF|ягничку]] на плечі та й поніс у ліс. З'їв [[вовк]] [[Словничок_маловідомих_та_рідковживаних_слів#.D0.AF|ягничку]] і знову приходить. | ||
+ | |||
+ | Підходить до вікна, гукає: | ||
— Дозвольте заспівати! | — Дозвольте заспівати! | ||
Рядок 49: | Рядок 53: | ||
Давай, [[дід]]у, теличку! | Давай, [[дід]]у, теличку! | ||
− | [[Дід]] плаче, [[баба]] плаче, а [[вовк]] стукає, грюкає. Що було [[дід]]ові робити? Взяв та й віддав теличку. | + | [[Дід]] плаче, [[баба]] плаче, а [[вовк]] стукає, грюкає. Що було [[дід]]ові робити? |
+ | |||
+ | Взяв та й віддав теличку. | ||
[[Вовк]] забрав теличку і поніс у ліс. Їв, їв, не доїв [[вовк]] телички. Вернувся знову до [[дід]]а. І знову питає: | [[Вовк]] забрав теличку і поніс у ліс. Їв, їв, не доїв [[вовк]] телички. Вернувся знову до [[дід]]а. І знову питає: | ||
Рядок 94: | Рядок 100: | ||
— Рошти, рошти, пеньку, вгору! | — Рошти, рошти, пеньку, вгору! | ||
− | Доїв [[вовк]] теличку, не наївся, хотів бабу їсти; як гляне, а [[баба]] високо на пеньку сидить. [[Вовк]] розсердився, почав гризти пеньок. Поламав зуби і пішов до коваля, щоб вставити залізні. | + | Доїв [[вовк]] теличку, не наївся, хотів бабу їсти; як гляне, а [[баба]] високо на пеньку сидить. [[Вовк]] розсердився, почав гризти пеньок. |
+ | |||
+ | Поламав зуби і пішов до коваля, щоб вставити залізні. | ||
Баба сидить на пеньку і каже: | Баба сидить на пеньку і каже: | ||
Рядок 100: | Рядок 108: | ||
— Рошти, рошти, пеньку, вниз! | — Рошти, рошти, пеньку, вниз! | ||
− | Пеньок зробився низенький, [[баба]] скочила і пішла. Іде, іде [[баба]] лісом, вже втомилася. Аж дивиться: стоїть хатка, зроблена з сиру та масла; колодка також зроблена з сиру та масла. [[Баба]] відірвала колодку і з'їла, а сама увійшла в хату. В хаті все зроблено із сиру та масла. | + | Пеньок зробився низенький, [[баба]] скочила і пішла. Іде, іде [[баба]] лісом, вже втомилася. |
+ | |||
+ | Аж дивиться: стоїть хатка, зроблена з сиру та масла; колодка також зроблена з сиру та масла. | ||
+ | |||
+ | [[Баба]] відірвала колодку і з'їла, а сама увійшла в хату. В хаті все зроблено із сиру та масла. | ||
[[Баба]] вколупала з плити сиру та масла, наїлася і залізла під корито, яке стояло посеред хати, і сидить. Коли це приходять господарі — дикі кози. Ввійшли й питають: | [[Баба]] вколупала з плити сиру та масла, наїлася і залізла під корито, яке стояло посеред хати, і сидить. Коли це приходять господарі — дикі кози. Ввійшли й питають: | ||
Рядок 130: | Рядок 142: | ||
Добре було козам з бабою жить. Але скучно було бабі за [[дід]]ом. Як тільки пішли кози пастись, [[баба]] наколупала сиру та масла в платок і пішла до [[дід]]а. | Добре було козам з бабою жить. Але скучно було бабі за [[дід]]ом. Як тільки пішли кози пастись, [[баба]] наколупала сиру та масла в платок і пішла до [[дід]]а. | ||
− | Приходить до [[дід]]а, залізла на горище і сидить над діркою. [[Дід]] наварив кашу, сів у сінях на порозі і їсть. Баба взяла грудку масла та й вкинула в кашу. [[Дід]] подумав, що то щось погане впало, і вилив кашу в цебрик. Ще було трохи в горщику; вилив у миску і їсть. [[Баба]] знову взяла і кинула кусок масла в кашу. [[Дід]] почав їсти, бо більше нема. Розкуштував [[дід]], що каша добра, то з'їв ще й ту з цебрика. [[Баба]] тоді й каже: | + | Приходить до [[дід]]а, залізла на горище і сидить над діркою. |
+ | |||
+ | [[Дід]] наварив кашу, сів у сінях на порозі і їсть. Баба взяла грудку масла та й вкинула в кашу. | ||
+ | |||
+ | [[Дід]] подумав, що то щось погане впало, і вилив кашу в цебрик. | ||
+ | |||
+ | Ще було трохи в горщику; вилив у миску і їсть. [[Баба]] знову взяла і кинула кусок масла в кашу. | ||
+ | |||
+ | [[Дід]] почав їсти, бо більше нема. Розкуштував [[дід]], що каша добра, то з'їв ще й ту з цебрика. | ||
+ | |||
+ | [[Баба]] тоді й каже: | ||
— [[Дід]]усю, зніми мене! | — [[Дід]]усю, зніми мене! | ||
[[Дід]] зрадів, зняв бабу з горища. І живуть вони дружно, добро наживають. | [[Дід]] зрадів, зняв бабу з горища. І живуть вони дружно, добро наживають. | ||
+ | |||
+ | [[Категорія:українська народна казка]] | ||
+ | |||
+ | [[Категорія:Казки про діда і бабу]] | ||
+ | |||
+ | [[Категорія:Казки про вовка]] | ||
+ | |||
+ | [[Категорія:Казки про цапа]] | ||
+ | |||
+ | [[Категорія:Казки про тварин]] | ||
+ | |||
+ | |||
+ | |||
+ | |||
+ | {{Шаблон:Казки з книги Українські народні казки про тварин (Україна,2004)}} |
Поточна версія на 22:20, 28 квітня 2014
Жили вони не в селі, а хатка їхня стояла в дрімучому лісі.
От прийшло новорічне свято. Дід і баба приготувалися і ждуть гостей.
Ждали вони, ждали — ніхто до них не йде: хата далеко від села.
І зажурилися старі. Але чують: хтось стука. Дід і баба зраділи, до вікна біжать.
Але чують:
— Дозвольте заспівати!
— Співайте!
Раптом товстий голос каже:
— А в діда, діда перша ягничка, Друга теличка, Третя баба, Давай, діду, ягничку!
Дід каже, що не дам, баба каже, що не дам, вона в нас одна. Вовк як почав стукати, грюкати у вікна і в двері, аж хата трясеться, і кричить:
— Давай, бо й тебе з'їм!
Що було робити дідові? Узяв та й вивів ягничку.
Взяв вовк ягничку на плечі та й поніс у ліс. З'їв вовк ягничку і знову приходить.
Підходить до вікна, гукає:
— Дозвольте заспівати!
Дід відповідає:
— Нема чого давати!
А вовк стукає, грюкає, добивається:
— Дозвольте, бо й вас з'їм! Дід і каже:
— Співай.
Вовк знову співає:
— А в діда, діда перша ягничка. Друга теличка, Третя баба, Давай, діду, теличку!
Дід плаче, баба плаче, а вовк стукає, грюкає. Що було дідові робити?
Взяв та й віддав теличку.
Вовк забрав теличку і поніс у ліс. Їв, їв, не доїв вовк телички. Вернувся знову до діда. І знову питає:
— Дозвольте заспівати!
Дід відповідає:
— Нема чого давати!
Вовк почав стукати, ламати двері, ось-ось влізе в хату. Дід злякався і дозволив.
Вовк співає:
— А в діда, діда перша ягничка, Друга теличка, Третя баба, Давай, діду, бабу!
Дід каже:
— Не дам.
Вовк кричить:
— Давай, бо й тебе з'їм, хату поламаю!
Попрощався дід з бабою, заплакав, а баба зав'язалась великою хусткою. Узяв вовк бабу на спину і поніс.
Приніс до того місця, де лежала недоїдена теличка, посадив бабу на пеньок, а сам став доїдати теличку.
Баба сидить на пеньку і шепче:
— Рошти, рошти, пеньку, вгору!
Вовк питає:
— Що ти кажеш?
— Та кажу, щоб ти швидше їв та й мене з'їв.
І знову баба каже:
— Рошти, рошти, пеньку, вгору!
Доїв вовк теличку, не наївся, хотів бабу їсти; як гляне, а баба високо на пеньку сидить. Вовк розсердився, почав гризти пеньок.
Поламав зуби і пішов до коваля, щоб вставити залізні.
Баба сидить на пеньку і каже:
— Рошти, рошти, пеньку, вниз!
Пеньок зробився низенький, баба скочила і пішла. Іде, іде баба лісом, вже втомилася.
Аж дивиться: стоїть хатка, зроблена з сиру та масла; колодка також зроблена з сиру та масла.
Баба відірвала колодку і з'їла, а сама увійшла в хату. В хаті все зроблено із сиру та масла.
Баба вколупала з плити сиру та масла, наїлася і залізла під корито, яке стояло посеред хати, і сидить. Коли це приходять господарі — дикі кози. Ввійшли й питають:
— Хто був у нашій хаті? Хто поламав грубу?
Їм ніхто не відповідає.
Подоїлися кози, позаліплювали грубу, полягали спати. На другий день пішли пастись, а цапа залишили сторожувати. Баба сидить під коритом і шепче:
— Спи, спи, цапуньку, на одне очко і на друге!
Цап заснув. Баба вилізла з-під корита, наїлася сиру і знову сховалася.
Прийшли вечором кози, забили цапа, що не встеріг хатки, подоїлися, позаліплювали дірки і полягали спати. А вдень залишили цапа з трьома очима.
Баба сидить під коритом і шепче:
— Спи, спи, цапуньку, на одне очко і на друге!
Цап заснув на два, а на третє дивиться. Баба тільки вилізла, хотіла вколупати сиру і масла, а цап бабу хап за рукав і держить.
Прийшли кози і хотіли бабу забити. Але вона відпросилася, сказала, що буде їм вірно служить.
Вона все робила, а кози йшли пастися і залишали одного цапа стерегти, щоб баба не втекла. Потім привикли кози до баби і перестали стерегти.
Баба і воду носила, і траву рвала, і хату підмітала.
Добре було козам з бабою жить. Але скучно було бабі за дідом. Як тільки пішли кози пастись, баба наколупала сиру та масла в платок і пішла до діда.
Приходить до діда, залізла на горище і сидить над діркою.
Дід наварив кашу, сів у сінях на порозі і їсть. Баба взяла грудку масла та й вкинула в кашу.
Дід подумав, що то щось погане впало, і вилив кашу в цебрик.
Ще було трохи в горщику; вилив у миску і їсть. Баба знову взяла і кинула кусок масла в кашу.
Дід почав їсти, бо більше нема. Розкуштував дід, що каша добра, то з'їв ще й ту з цебрика.
Баба тоді й каже:
— Дідусю, зніми мене!
Дід зрадів, зняв бабу з горища. І живуть вони дружно, добро наживають.