Книга:Японські народні казки (Веселка,1986)
Вступ
Юний друже! Ти розгорнеш цю книжку, і перед тобою відчиняться двері в чарівний і таємничий світ японської народної казки. Те, що ти тут знайдеш,— невеличка частина фольклорної спадщини японського народу. Ця книжка познайомить тебе з казками про відважного Момотаро. або Хлопчика-Персика, про вірного Іссумбосі, або Хлопчика-Мізинчика, про вдячну журавку, про рибалку, який побував у палаці Морського Дракона, про садівника-чарівника тощо.
Казка в кожного народу — це своєрідне дзеркальце, в якому відображено його уявлення про добро і зло. Вона прославляє хоробрих, що борються за справедливість проти кривди, вихваляє душевну доброту, щедрість, учить поважати старших, батька й матір, засуджує пихатість, зарозумілість, заздрощі й скупість.
Японські казки передусім вражають надзвичайною своєрідністю. Це й не дивно: адже Японія довго, особливо в XVII—XIX ст., була відгороджена від зовнішнього світу як морем, так і свавіллям її правителів. Та все одно в казках використовуються сюжети, запозичені в інших країн, зокрема Китаю, Кореї та Індії.
Персонажі японських казок — люди (хлопець і дівчина, чоловік і дружина, дід і баба, селянин, ремісник, рибалка, настоятель храму, вельможа), птахи та звірі (горобець, журавель, лисиця, танукі — єнотоподібний собака, черепаха, мавпа, жаба), божества, чудовиська й перевертні, духи морів і гір. Сюжетом казки нерідко є боротьба бідного з багатим, людини з чудовиськами, злими духами і перевертнями.
За тематикою казки, вміщені в цій книжці, можна поділити на героїчні, соціально-побутові, чарівні, казки про тварин. В одній із них («Іссумбосі, або Хлопчик-Мізинчик») малесенький хлопчик вирушає в столицю і, ставши слугою вельможі, рятує від чудовиськ його доньку. В іншій казці («Момотаро, або Хлопчик-Персик») хлопчик з'являється з персика, який виловлено в річці, а вирісши, разом із собакою, фазаном та мавпою перемагає чудовиськ на острові. Ця казка багато в чому нагадує українську казку про Котигорошка.
В інших казках («Як чоловік позбувся бородавки», «Мавпи і божество Дзідзо», «Щастя з неба і з-під землі». «У Мишачій країні», «Садівник-Чарівник») засуджуються і висміюються заздрощі.
В казках про звірів здебільшого розповідається, як тварини — звірі, риби та птахи — віддячують людині добром за добро. В одній із них («Чарівний каптур») риба, що виявилася донькою Морського Дракона, дарує юнакові чарівний каптур, який дозволяє розуміти пташину мову й завдяки цьому розбагатіти, в іншій («Вдячна журавка») дівчина дарує виткане нею полотно дідові, який урятував її в негоду. До речі, ця казка своїм сюжетом і будовою дуже схожа на українську казку про кривеньку качечку.
А якої кари зазнають ті, хто вчинив комусь зло! І про це теж розповідає японська казка. Наприклад, у казці «Помста мавпі за рачиху» облудній та підступній мавпі мстяться бджола, жолудь і ступка, а в іншій («Як лисиця дружила з видрою») видра карає лисицю за обман і нещирість порадою, як ловити рибу в ополонці. Лисиця тут виявляється дурнішою, ніж в українській казці, де вона перехитрила вовка.
Чимало персонажів японських казок часто опиняються в скруті, з якої кінець кінцем виходять переможцями («Три амулети», «Небесний ланцюг»); іноді їм просто щастить («Соломинка», «Сон ґедзя», «Пригода на мосту Купуймісо»). А які чудернацькі пригоди часом із ними трапляються («Дивовижний барабан», «Як собака перетворився на чайник», «Вітри й дітвора», «Ловець качок Гомбей»)! Сам барон Мюнхгаузен міг би їм позаздрити! А скільки осуду в тих казках, де висміюється дурість! Щоб переконатися в цьому, досить прочитати казки «Як жаби подорожували», «Брехун з брехунів», «Лисиця і танукі», «Щуряча сутра», «Як чоловік сповіщав про пожежу», «Як чоловік змітав з неба зорі».
Для тебе, юний наш друже, знайомство з японськими народними казками — це початок освоєння культурних надбань талановитого народу Країни вранішнього сонця. Це тим важливіше, що столиця УРСР Київ ось уже понад десять років дружить із містом Кіото, стародавньою столицею Японії. Знайомство з її літературою, мистецтвом та наукою — дуже важлива справа, яка сприятиме утвердженню миру і злагоди між народами нашої планети.
Зміст
Як придорожній стовп був свідком
Про чоловіка й жінку, що любили рисові коржики
Як баба перетворилася в мале дитинча
Як послушники перехитрили скупія-настоятеля
Про божество Дзідзо, якому смакували коржики
Як собака перетворився на чайник
Про вельможу, що був охочий до балачок
Як невістка провчила скупу свекруху
Іссумбосі, або Хлопчик-Мізинчик
Як чоловік сповіщав про пожежу
| Книги видавництва 1986 року | |||
|---|---|---|---|
|
|||
