Золотий, срібний та шовковий кораблі. Іспанська народна казка

Було у батька троє синів.

Надумав старший син піти пошукати щастя, але батько не дозволив: мовляв, люди вони не бідні, то й нема чого синові йти з дому.

Але син усе-таки впрохав батька, аби той благословив його, і наказав спорядити золотий корабель.

Корабель негайно спустили на воду, і старший син вирушив у мандри.

Прибув він до одного міста та й звелів слугам витягти корабель на суходіл і поставити в залі поряд із його спальнею.

А сам позичив у хазяйки заїзду кошик і пішов на базар купити м’яса.

Проходячи повз королівський палац, юнак побачив на брамі оголошення.

Там говорилося, що у себе в палаці король ховає дочку, і хто її знайде, той з нею і одружиться.

Увійшов юнак до палацу, щоб спробувати розшукати принцесу, король йому й каже: «Як не знайдеш її за три дні, замурую тебе».

Зважився юнак шукати принцесу, але не знайшов її за три дні, і його замурували.

Чекали батько й брати старшого сина додому, а його нема та й нема.

Надумав тоді середульший податися на пошуки брата і попросив батька, аби той спорядив срібний корабель.

Спустили срібний корабель на воду, і вирушив середульший брат у мандри.

Дорогою зупинився він у тому ж заїзді, що й старший брат, побачив у залі золотий корабель і вирішив, що брат має бути десь неподалік.

Він теж позичив кошик на м’ясо і прочитав на брамі оголошення.

Зайшов, але король попередив його, мовляв, у них є вже один юнак, дуже схожий на нього, і довелося того юнака замурувати, бо він узявся розшукати принцесу, але не знайшов.

«Дивися, щоб і тебе не спіткала така до-ля»,— застеріг король, однак середульший брат зважився шукати принцесу, не знайшов її, і його також замурували.

Тоді найменший син сказав батькові, що вирушить на пошуки братів, але той, засмучений зникненням двох синів, не хотів втратити останнього.

Та юнак наполіг на своєму й попросив батька спорядити шовковий корабель.

Вирушив на ньому найменший син у мандри, по дорозі зупинився в тому самому заїзді і побачив золотий та срібний кораблі своїх братів.

Подався він на базар купити якогось харчу, щоб хазяйка заїзду приготувала йому попоїсти, і помітив на королівському палаці те саме оголошення.

Сів на камінь напроти палацу та й замислився, заходити туди чи ні. Коли це йде повз нього стара жінка і питає, чого він такий зажурений.

Розповів їй юнак про свої прикрощі, і стара поцікавилася, чи є в нього гроші.

Хлопець відповів, що має два кораблі — золотий та срібний.

Тоді стара порадила, щоб він звелів змайструвати золотого папугу та срібне сідало.

Папуга має бути завбільшки як людина, порожній усередині, з дірками замість очей.

Юнак негайно замовив злотникові такого папугу, потім заліз у нього, прихопивши склянку води та паляницю, а клітку із золотим папугою поставили навпроти королівського палацу.

Короля зацікавив красивий птах, і він звелів занести папугу до палацу, щоб помилуватися ним зблизька.

Шестеро челядників насилу підняли його.

Потрапив юнак до палацу, почав обдивлятися і завважив, що челядники відсунули з місця ліжко, підняли кам’яну плиту, зняли залізний засув, спустилися сходами й опинилися у великому патіо з фонтаном, схожим на закритий лядою колодязь.

Відкрили його челядники й почали спускатися знову.

І опинилися в іншому патіо, де були одні двері.

Відчинили челядники ті двері.

За ними й сиділа принцеса, а з нею ще дві дівчини, всі однаково вбрані.

Якби хтось і знайшов їх, то не міг би з певністю сказати, котра з трьох принцеса.

Папуга дуже сподобався принцесі, і вона звеліла, щоб птаха помістили в її спальні.

Там йому щоночі лишали склянку води та хлібину.

Якось уночі юнак відчув спрагу і вийшов випити води.

Простяг руку і торкнувся руки принцеси, яка в цю мить теж потяглася по склянку.

Принцеса перелякалася й хотіла закричати, але юнак заспокоїв її, сказавши, що прийшов звільнити її з ув’язнення.

Тоді вона зраділа й попередила юнака, що перев’яже палець червоною ниткою, а в її подруг нитки будуть блакитні — так він зможе упізнати її, хоч всі троє завжди однаково вбрані.

Вранці челядники забрали папугу й винесли його з палацу. Юнак перевдягнувся, прийшов до короля і сказав, що спробує знайти принцесу.

Король попередив, що він замурував у палаці двох юнаків, дуже схожих на нього — не інакше як його братів, тож і з ним може трапитись те саме. Та юнак наполіг на своєму, зайшов до палацу і почав шукати.

Але він прикинувся дурником.

Першого дня шукав так, ніби й не знав нічого, другого теж, а вже на третій відсунув ліжко, підняв плиту і спустився з королем та челядником.

Тоді попросив ключ од ляди, а потім спустився далі, туди, де була принцеса.

Король ще сподівався, що юнак не впізнає, котра з трьох дівчат, які з’явилися перед ним, принцеса.

Він наказав, щоб вони крутнулися двічі і завмерли на місці. Юнак непомильно показав на принцесу, і король мовив:

— Мені нічого не лишається, як віддати її тобі за дружину, тільки нехай вони крутнуться ще раз.

Юнак знову упізнав принцесу, а як опинився на поверхні, зажадав, щоб звільнили його замурованих братів і покликали батька.

Коли всі посходилися, справили весілля, а мені дали масляні черевички, які розтопилися дорогою.