Лебедина казка (авторська казка В.Яцкул-Пантазьєва)

Матеріал з Казки українською мовою
Перейти до: навігація, пошук

Автор казки: В.Яцкул-Пантазьєва


Зоряне небо,

Місячна ніч.

Лебедина зграя

Додому летить,

До сузір'я Лебедя,

Де ключами б'ють

Холодні джерела,

Що життя несуть.

Ти послухай, сину,

Казку лебедину,

Що вінчає долі

Коханням своїм.

І несе на крилах

Пісню ту єдину,

Що співають двоє

Подихом одним.


У ніч зорепадну

Холодні ключі

Приймали дарунки

На води свої -

То лілія біла,

Сонця дочка,

І чисті та ніжні

Перлини Отця.

Джерела співали

Й дарунки несли

По водах Вкраїни,

І щастя рекли.

У місячнім сяйві

Купалась Земля.

В всім дарувала

Кохання сповна.


ж ж ж


А на ранок лебеді

Над степом літали

І пух лебединий

На землю скидали,

Сівши на озера

І на річку Вись,

Перлини із лілій

У дзьоби взяли.

Розправивши крила,

В небо підіймались

Й лебедину пісню

Там собі співали,

А як закінчили

До людей спустились -

І у степ великий

Вони запросили.


Люди бігли степом

І не розуміли:

"Звідки лине пісня?

І чому все біле?"

Раптом зупинились:

Бо лебеді сіли

І в великій шані

Голови склонили.

В лебедині крила

Перлини поклали

І сльозами долі

Тихо омивали.

А затим укутали

Пухом ніжно-білим,

Прокричавши тричі

До сонця злетіли.

Люди зачаровані

Стояли й дивились,

Як в променях сонця

Птиці розчинились.


Наймудріший вийшов

І слово промовив:

- Скарб нам залишили

Птиці ніжно-білі -

Перлини пухнасті

І лілії білі.

Перлини чудові

Візьмемо собі,

А лілії білі -

Цариці-воді,-

Люди не дослухали

Та й стали хватати,

А перлини ніжні

Почали зникати.

- Стійте,зупиніться, -

кричав наймудріший,-

Жадність вас погубить

І ці перли ніжні. -

Та ніхто не слухав -

І перли зникали,

Лиш старенькі люди

На коліна стали.


Раптом грім ударив

І крик лебединий

Пронісся над степом

Та й в небо полинув.


Наймудріший плакав,

Старенькі молились

І у неба долю

Для людей просили.

Вітер враз пронісся,

Ніби аж злякався

Сколихнувши води,

Далі десь подався.

Тихо, тихо стало

Лиш вода хлюпоче

Та верба старенька

Про людей клопоче:

- Холодні джерела,

Великая Вись,

Цариця водиці,

З людьми поріднись.

Віддай їм дарунки,

Що є ще в воді,

Омий їхнє тіло

І душу звільни.


Загули джерела,

Заспівала Вись.

Квіти у віночок

На річці сплелись.

Веселкове щастя

На воду упало -

Цариці дорогу

До людей вказало.

У свиті русалок

вона випливає.

Корона із лілій

Під сонцем сіяє.

Очі великі,

Як сині озерця.

В руках у царівни

Чарівне люстерко.


- Хто потривожив

Спокій цариці?

Чому так тривожно?

Що хочеш, сестрице? -

звернулась вона

до старої верби

голосом срібним

струмочка води.


Коли бачать люди,

А з верби виходить

Берегиня степу

І людського роду.

Вони привітались

Й ніжно обнялися -

І в цю ж мить над степом

Звуки полилися.

Люди в них купались

І від зла звільнялись

У чистім коханні

Душі їх єднались.

Ніби зачаровані

Стояли й дивились,

А затим прощення

У обох просили.


Царівна водиці

Тихо усміхнулась,

У люстерко глянула

Комусь підморгнула.

Сом старий з карасиком

З води випливає

Й чашу перламутрову

В руки їй вручає.

- Ось, сестрице люба,

Візьми й повертай

Спокій і гармонію

У свій рідний край.

Лебедина зграя

Знов сюди прибуде,

Лиш при тій умові,

Якщо вірність буде.


Вона поклонилась,

Передавши чашу.

Й тихо опустилась

У підводне царство.

Залишились люди,

Степова царівна

Та прекрасна чаша

З перлинами диво.

У глибокій шані

Люди поклонились

І з смутком у серці

Голови схилили.


А царівна степу

Чашу підняла

Й до людей промовила

Ось такі слова:

- Встаньте мої діти,

Орії прекрасні.

В цій чаші перлини -

Це таланти ваші.

Кожен з вас отрима

І піде в дорогу -

Понесе духовність

Дану йому Богом.

А той, хто лишиться

На своїй землі,

Прославить народ свій

На многі віки.

У перлинах доля

І вона єдина -

В серці буде битись

Славна Україна!

Через гори й доли,

Крізь віки століть

Приведуть дороги

До корінь своїх.

І в новім цвітінні

Земля забуя,

І прапор єднання

Підніме вона.

Лебедина зграя,

Знов сюди прибуде

І таланти ваші

Примножувать буде.


ж ж ж


Бачиш, сину, в небі

Лебеді летять,

До сузір'я Лебедя,

Щоб перлини взять...



Вовчик
Перегляди
Особисті інструменти