|
|
| Рядок 1: |
Рядок 1: |
| − | Валентина Яцкул-Пантазьева
| + | На цій сторінці представлено казки, які мають авторів. |
| − | КАЗКА МОГО ДІДА
| |
| − |
| |
| − | Співають бджоли у саду,
| |
| − | П'ючи нектар з квіток кохання.
| |
| − | Яка гармонія Землі!
| |
| − | Який чарівний світ пізнання!
| |
| − | | |
| − | Моє дитинство, мов у сні,
| |
| − | Пливе квітучим садом діда.
| |
| − | Він у солом'янім брилі -
| |
| − | Духм'яно пахне різноцвіттям.
| |
| − | Я пригортаюсь до грудей
| |
| − | І смикаю його за вуса,
| |
| − | І бачу усмішку очей,
| |
| − | І чую шепіт біля вуха:
| |
| − | -Моя маленька пташка встала
| |
| − | І заспівала в цім саду.
| |
| − | Вона і Сонце привітала,
| |
| − | І Землю рідную свою.
| |
| − | Ходи до мене, моя люба!
| |
| − | Попий росу прекрасних трав,
| |
| − | А потім казку розкажу я,
| |
| − | Що ще від прадіда чував.
| |
| − | | |
| − | Колись по нашій Україні
| |
| − | Розкидав вітер каплі сліз.
| |
| − | І там, де падали, й понині
| |
| − | Стоять озерця його сліз.
| |
| − | | |
| − | Зоряним світанком,
| |
| − | Лебединим ранком
| |
| − | На одному озері
| |
| − | Квітка розцвіла.
| |
| − | Чистоту кохання,
| |
| − | Вірність і жадання,
| |
| − | Щастя і надію.
| |
| − | Людям принесла.
| |
| − | Все навкруг співало
| |
| − | Й душу звеселяло
| |
| − | Веселковим щастям
| |
| − | Вквітчалась Земля
| |
| − | Небо задивлялось
| |
| − | І краси торкалось,
| |
| − | І бриніли струни
| |
| − | Загравою дня.
| |
| − | | |
| − | Та зірвався вітер,
| |
| − | І завмерли звуки...
| |
| − | Тиша наступила
| |
| − | В степовім краю...
| |
| − | Над землею линув
| |
| − | Суховій триклятий,
| |
| − | Бо вбивав кохання
| |
| − | На своїм шляху.
| |
| − | - О, моя Лілея,
| |
| − | Квіткою ти стала!
| |
| − | А мій брат-бурлака
| |
| − | Все тебе шука.
| |
| − | Та не зна нещасний,
| |
| − | Що, в сльозі сховавшись,
| |
| − | Ти красу кохання
| |
| − | Людям принесла.
| |
| − | Я зсушу твій корінь
| |
| − | Й біле твоє личко.
| |
| − | І не стане сили
| |
| − | В тебе на красу.
| |
| − | А твоє кохання
| |
| − | Відійде з тобою.
| |
| − | І забудуть люди
| |
| − | Ніжність й доброту.-
| |
| − | | |
| − | У шаленнім танці
| |
| − | Закрутив він квітку.
| |
| − | Вирвавши з озерця,
| |
| − | Кинув в забуття.
| |
| − | | |
| − | Та не знав Триклятий
| |
| − | Степового краю
| |
| − | Й сили чарівної,
| |
| − | Що дає Земля.
| |
| − | Бо, де впала квітка -
| |
| − | Там текла вже річка,
| |
| − | Й напувала корінь,
| |
| − | Даючи життя.
| |
| − | | |
| − | Розгнівився Сухорукий...
| |
| − | Та й почав свистіти,
| |
| − | Випускати з рота вітри
| |
| − | Та й усе сушити...
| |
| − | | |
| − | Раптом з неба грім ударив
| |
| − | Й блискавиця впала,
| |
| − | Запаливши Триклятого
| |
| − | Землю очищала.
| |
| − | Тихий, теплий дощик падав
| |
| − | На суху землицю.
| |
| − | Напував він квіти степу
| |
| − | Й квітку-чарівницю.
| |
| − | | |
| − | Заспокоїлись всі сили
| |
| − | Й полягали спати.
| |
| − | А на ранок до схід сонця
| |
| − | Йшли люди купатись.
| |
| − | Привітавши Сонце й Землю
| |
| − | Одежу знімали -
| |
| − | Очищали тіло й душу
| |
| − | І квіти збирали.
| |
| − | Та не бачили щасливі,
| |
| − | Що ходять між ними
| |
| − | Три красуні степовії,
| |
| − | Три сильнії сили.
| |
| − | | |
| − | Отак мене вітав щоразу
| |
| − | Прекрасний сивий дідуган
| |
| − | А я, забравшись на коліна,
| |
| − | Затамувавши подих свій,
| |
| − | Вслухалась в дивну казку степу,
| |
| − | П'ючи нектар прекрасних слів.
| |
