Відмінності між версіями «Користувач:Сонце»

Матеріал з Казки українською мовою
 
(Не показана 21 проміжна версія 2 користувачів)
Рядок 10: Рядок 10:
 
Одержую  [[Головна сторінка|казки]]  від поля,  лісу,  річки  та  озер,  які  є  тут.   
 
Одержую  [[Головна сторінка|казки]]  від поля,  лісу,  річки  та  озер,  які  є  тут.   
  
−
Казки розміщені в окремій течці [[:Категорія:Авторська казка автора В.Яцкул-Пантазьєва|авторські казки (В.Яцкул-Пантазьєва)]]
+
Казки розміщені в окремій течці [[:Категорія:Авторська казка автора В.Яцкул-Пантазьєва|авторські казки (В.Яцкул-Пантазьєва)]]:
  
  
−
  33-ій
+
{{Авторська казка автора В.Яцкул-Пантазьєва}}
−
 
 
−
Дрімає  явір  над  водою,
 
−
Калина  тихо  шелестить.
 
−
І  лиш  стара  верба  скрипуча -
 
−
Усе  з  водою  гомонить.
 
−
Я  прислухаюсь  до  розмови
 
−
І  огортає  мене  сум...
 
−
Верба  боїться  ночі  сильно,
 
−
Що "горобиною" зовуть.
 
−
 
 
−
Розказують  люди,
 
−
Що в ніч "горобину"
 
−
Почули, як  плаче
 
−
Голодна  дитина.
 
−
Можливо,  вітри
 
−
Так  завивали,
 
−
Та  люди  у  цім
 
−
Престорогу  впізнали.
 
−
 
 
−
Вони  на  колінах
 
−
До  ранку  молились,
 
−
І  в тихій  молитві
 
−
До  Бога просились.
 
−
А  вранці  все  стихло...
 
−
Немов,  захлинулось,
 
−
Стомившись  присіло
 
−
Та й,  мабуть,  заснуло...
 
−
 
 
−
Один  лиш  туман,
 
−
Як  п'яний  бродив.
 
−
Чіплявся  за  вікна
 
−
Та й  так  собі  плив.
 
−
 
 
−
Плив  по  Вкраїні
 
−
Страшний,  як  мара,
 
−
Рік  33-ій...
 
−
Кров  застига...
 
−
Ховаючи  правду,
 
−
Народ  обкрадав,
 
−
Натомість  лиш  голод
 
−
та  злидні  лишав.
 
−
Люди  згасали,
 
−
Як  гаснуть  зірки
 
−
В  просторі  вічнім,
 
−
Не  встигши зійти.
 
−
Та  світло  прекрасне
 
−
Вони  залишали
 
−
І  Всесвіт  великий
 
−
Ним  зігрівали.
 
−
 
 
−
Найбільшим  дарунком -
 
−
діти  були,
 
−
Бо  мудрості  зерна
 
−
у  світ  понесли.
 
−
Духовності  силу
 
−
І силу  життя
 
−
Черпали  з  джерел,
 
−
Що  несла  їм  земля.
 
−
 
 
−
Земля - воскресала
 
−
Й  народ  її  жив...
 
−
На  полі  борні
 
−
Дива  він  творив.
 
−
Сьогодні  ми  вдячні
 
−
Всім  тим  хто  зумів:
 
−
Відстоять  народ  наш
 
−
І  правду  не  скрив.
 
−
Правда  народна
 
−
ЦЕ  -  ОБЕРІГ  -
 
−
Символ  життя
 
−
І  сонячний  слід.
 
−
 
 
−
 
 
−
  ЖУРАВОЧКА
 
−
    (казка)
 
−
 
 
−
Ось послухайте малеча,
 
−
Що я зараз розповім.
 
−
У краю, де ви живете
 
−
Вироста трава полинь.
 
−
ЇЇ  вітер колихає,
 
−
Пісню радості співає.
 
−
Але дивная  трава -
 
−
Лиш  голівкою  хита.
 
−
 
 
−
-То що ж трапилрсь  такого,
 
−
Що сумує ця  трава
 
−
І на пісеньку  щасливу
 
−
Лиш  голівкою  хита?
 
−
 
 
−
- Вона знає,  що  вітри,
 
−
То  великі  брехуни.
 
−
Тут  все грають і співають,
 
−
А  там  дуба  виривають.
 
−
І  за  ними  йде  біда,
 
−
І  спокою  вже  нема.
 
−
Старі  люди  говорили,
 
−
Що  жила  колись  в  степу
 
−
Дивна  жінка-чарівниця,
 
−
й  силу  мала  не  просту.
 
−
 
 
−
Як  проходила  лугами
 
−
Або  йшла  над  берегами -
 
−
Густі  трави  виростали,
 
−
Птахи  гніздечка  там  клали.
 
−
І  співали  солов'ї
 
−
Від  зорі  і  до  зорі.
 
−
Завітавши  у  хати,
 
−
Залишала  по  перлині,
 
−
Що  вогонь  життя  несла
 
−
І  родину  берегла.
 
−
 
 
−
Але  так  воно  ведеться,
 
−
Що  життя  зі  смертю  б'ється.
 
−
І  краса тому  причина,
 
−
А  в народі  є  личина,
 
−
Що  підточує  нутро
 
−
Й  гине  з  нею  все  добро.
 
−
 
 
−
Якось люди на світанку,
 
−
Привітавши промінь ранку,
 
−
поспішали на поля,
 
−
Де  пшениця  золота
 
−
У важке  колосся  вбралась,
 
−
Й ніби  море  колихалась.
 
−
 
 
−
Бачуть полем  йде дівчина,
 
−
А за нею пісня лине.
 
−
У руках важке колосся,
 
−
Голубі  волошки  в косах.
 
−
Сарафан, мов  маків  цвіт.
 
−
І  кофтина,  як  той  сніг.
 
−
 
 
−
Вся громада  зупинилась
 
−
І здивовано дивилась.
 
−
А дівчина зупинилась,
 
−
До людей всіх посміхнулась,
 
−
Колос кинула  до  ніг
 
−
І сріблястий її  сміх
 
−
Задзвенів, мов роса ранку,
 
−
Що  пробуджує  світанки.
 
−
 
 
−
Та й по тому  зникло  все...
 
−
 
 
−
Всі  зчудовано стояли
 
−
І  дивились, і  мовчали...
 
−
- Хліб  дарує вам  Земля
 
−
Для  багатства, для  добра.
 
−
Колос цей вам  треба  взяти
 
−
Й по зернині  всім  роздати.
 
−
Хто  зуміє  зберегти
 
−
Цю  зернину  до  весни,
 
−
В того  в  хаті  буде  сміх
 
−
І смачний великий  хліб.
 
−
А  ще  таїну  буття
 
−
Він  пізнає  за  життя, -
 
−
отак  мовила  вона,
 
−
Дивна  жінка  чарівна.
 
−
 
 
−
Важкий  колос підняла
 
−
Й по зернині роздала.
 
−
Залишилась лиш одна,
 
−
Ніби  маківка мала.
 
−
- Це тобі, моє дитя, -
 
−
тихо мовила вона
 
−
до сирітки, що стояла
 
−
й мовчки ручку простягала.
 
−
- Моя  матінка  слаба
 
−
І в нас їсточки  нема.
 
−
- Не біда, моя маленька,
 
−
Скоро  встане твоя ненька.
 
−
Ти  траву ось цю візьми -
 
−
Завари  і  остуди.
 
−
А  як  мама  схоче пити
 
−
Ти  навхрест їй дай іспити.
 
−
А зернятко  це  сховай,
 
−
До  весни  не відкривай.
 
−
 
 
−
Час  спливав. Настала осінь.
 
−
Золота  й  прекрасна мить -
 
−
Все  багатством  тут  бринить.
 
−
Ліс  змінив  своє  вбрання
 
−
І земля уже не та.
 
−
Ранки стали прохолодні
 
−
Ну, а ночі - ті холодні.
 
−
Заспішили й журавлі
 
−
В теплі дальнії краї.
 
−
Вони в небо піднімались
 
−
І на землю опускались.
 
−
Силу брали від землі,
 
−
Щоб  летіть в чужі краї.
 
−
 
 
−
 
 
−
 
 
−
 
 
−
 
 
−
 
 
−
 
 
−
 
 
−
 
 
−
 
 
−
 
 
−
 
 
−
 
 
−
 
 
−
 
 
−
 
 
−
Важкий  колос  підняла
 
−
Й по зернині  роздала.
 

Поточна версія на 20:16, 15 червня 2013

Автор: Валентина Яцкул-Пантазьєва.


Автор казок, поет.

Працюю сурдопедагогом у школі для дітей з вадами слуху.

Живу в м.Новомиргороді Кіровоградської обл.

Одержую казки від поля, лісу, річки та озер, які є тут.

Казки розміщені в окремій течці авторські казки (В.Яцкул-Пантазьєва):