Відмінності між версіями «Лисичка та журавель (Українська народна казка)»

Матеріал з Казки українською мовою
м (1 версія)
 
 
(Не показані 5 проміжних версій 4 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
[[Категорія:українська народна казка]]
+
Були собі [[журавель]] та [[лисиця|лисичка]]. Ото й зустрілися якось у лісі.
 
 
Були собі журавель та лисичка. Ото й зустрілися якось у лісі.
 
  
 
Журавель каже:
 
Журавель каже:
  
— Прийми мене, лисичко, на зимівлю, то я тебе навчу літати.
+
— Прийми мене, [[лисиця|лисичко]], на зимівлю, то я тебе навчу літати.
  
 
— Добре,— каже лисичка.
 
— Добре,— каже лисичка.
  
Прийняла його лисичка; от і живуть вони у лисиччиній норі.
+
Прийняла його [[лисиця|лисичка]]; от і живуть вони у лисиччиній норі.
  
Аж дізналися стрільці, що в норі живуть журавель з лисичкою; стали вони розкопувати ту нору. Лисичка й каже до журавля:
+
Аж дізналися стрільці, що в норі живуть журавель з лисичкою; стали вони розкопувати ту нору. [[лисиця|Лисичка]] й каже до журавля:
  
 
— Скільки в тебе думок?
 
— Скільки в тебе думок?
Рядок 19: Рядок 17:
 
— Одна.
 
— Одна.
  
А далі знов каже лисичка до журавля:
+
[[Файл:Лисичка-журавель-250.jpg|left]]А далі знов каже лисичка до журавля:
  
 
— Скільки в тебе думок?
 
— Скільки в тебе думок?
Рядок 45: Рядок 43:
 
— Яка ж у тебе думка?
 
— Яка ж у тебе думка?
  
А журавель каже:
+
А [[журавель]] каже:
  
 
— Така: я ляжу поперед у норі і притаюсь — буду наче неживий; вони мене й візьмуть у руки, почнуть роздивлятись, то ти втікай; вони кинуться до тебе, тоді й я полечу.
 
— Така: я ляжу поперед у норі і притаюсь — буду наче неживий; вони мене й візьмуть у руки, почнуть роздивлятись, то ти втікай; вони кинуться до тебе, тоді й я полечу.
Рядок 51: Рядок 49:
 
Докопалися стрільці до журавля, взяли його в руки та й кажуть:
 
Докопалися стрільці до журавля, взяли його в руки та й кажуть:
  
— От тобі й маєш! Лисиця задавила журавля... Киньмо його, то вже наш; докопаймося ще до лисиці.
+
— От тобі й маєш! [[Лисиця]] задавила журавля... Киньмо його, то вже наш; докопаймося ще до лисиці.
  
Тільки вони це кажуть, а лисичка з нори — фіть! і пішла в ліс. А журавель — пррх! і полетів.
+
Тільки вони це кажуть, а [[лисиця|лисичка]] з нори — фіть! і пішла в ліс. А журавель — пррх! і полетів.
  
Ото й почали вони скликатися докупи, журавель з лисичкою. Лисиця каже:
+
Ото й почали вони скликатися докупи, [[журавель]] з лисичкою. Лисиця каже:
  
 
— Куме!
 
— Куме!
  
А журавель:
+
А [[журавель]]:
  
 
— Кумо!
 
— Кумо!
  
Лисиця каже:
+
[[Лисиця]] каже:
  
 
— Куме!
 
— Куме!
  
А журавель:
+
А [[журавель]]:
  
 
— Кумо!
 
— Кумо!
  
Лисичка й каже:
+
[[лисиця|Лисичка]] й каже:
  
 
— Гов!
 
— Гов!
Рядок 81: Рядок 79:
 
— Добре,— каже журавель,— сідай на мене!
 
— Добре,— каже журавель,— сідай на мене!
  
Лисичка сіла на журавля, журавель підлетів угору, так як з хату, пустив лисичку на землю та й каже:
+
Лисичка сіла на журавля, [[журавель]] підлетів угору, так як з хату, пустив лисичку на землю та й каже:
  
 
— А що, добре літати?
 
— А що, добре літати?
Рядок 87: Рядок 85:
 
— Добре!
 
— Добре!
  
Журавель злетів до неї та й каже:
+
[[Журавель]] злетів до неї та й каже:
  
 
— Сідай на мене знов.
 
— Сідай на мене знов.
Рядок 99: Рядок 97:
 
— Сідай же ще на мене!
 
— Сідай же ще на мене!
  
Лисичка сіла, а журавель вилетів з нею високо-високо, так, що й оком не бачити, знов пустив лисичку та й питається:
+
[[лисиця|Лисичка]] сіла, а журавель вилетів з нею високо-високо, так, що й оком не бачити, знов пустив лисичку та й питається:
  
 
— А добре літати?
 
— А добре літати?
  
 
Дивиться — аж тільки кісточки лисиччині лежать.
 
Дивиться — аж тільки кісточки лисиччині лежать.
 +
 +
 +
{{Казки про тварин}}
 +
[[Категорія:Казки про лисичку]]
 +
{{Шаблон:Казки з книги Українські народні казки про тварин (Україна,2004)}}
 +
[[Категорія:українська народна казка]]

Поточна версія на 22:31, 11 грудня 2014

Були собі журавель та лисичка. Ото й зустрілися якось у лісі.

Журавель каже:

— Прийми мене, лисичко, на зимівлю, то я тебе навчу літати.

— Добре,— каже лисичка.

Прийняла його лисичка; от і живуть вони у лисиччиній норі.

Аж дізналися стрільці, що в норі живуть журавель з лисичкою; стали вони розкопувати ту нору. Лисичка й каже до журавля:

— Скільки в тебе думок?

— Десять,— журавель каже.— А в тебе скільки?

— Одна.

Помилка створення мініатюри: Не вдалося зберегти мініатюру до місця призначення

А далі знов каже лисичка до журавля:

— Скільки в тебе думок?

— Дев'ять. А в тебе скільки?

— Одна.

Тоді знов лисичка каже:

— Скільки в тебе думок?

— Вісім. А в тебе скільки?

— Одна.

Та так усе лисичка питає журавля, а той усе по одній зменшує. А далі лисичка каже, як уже стрільці ближче почали копати:

— Скільки в тебе думок?

— Одна,— відказує журавель,— а в тебе?

— Одна.

— Яка ж у тебе думка?

А журавель каже:

— Така: я ляжу поперед у норі і притаюсь — буду наче неживий; вони мене й візьмуть у руки, почнуть роздивлятись, то ти втікай; вони кинуться до тебе, тоді й я полечу.

Докопалися стрільці до журавля, взяли його в руки та й кажуть:

— От тобі й маєш! Лисиця задавила журавля... Киньмо його, то вже наш; докопаймося ще до лисиці.

Тільки вони це кажуть, а лисичка з нори — фіть! і пішла в ліс. А журавель — пррх! і полетів.

Ото й почали вони скликатися докупи, журавель з лисичкою. Лисиця каже:

— Куме!

А журавель:

— Кумо!

Лисиця каже:

— Куме!

А журавель:

— Кумо!

Лисичка й каже:

— Гов!

Поскликались вони докупи. Лисичка каже:

— Навчи ж мене літати за те, що я тебе перезимувала.

— Добре,— каже журавель,— сідай на мене!

Лисичка сіла на журавля, журавель підлетів угору, так як з хату, пустив лисичку на землю та й каже:

— А що, добре літати?

— Добре!

Журавель злетів до неї та й каже:

— Сідай на мене знов.

Вилетів журавель вище хати, пустив її й питається:

— А що, добре літати?

— Добре!

— Сідай же ще на мене!

Лисичка сіла, а журавель вилетів з нею високо-високо, так, що й оком не бачити, знов пустив лисичку та й питається:

— А добре літати?

Дивиться — аж тільки кісточки лисиччині лежать.