Відмінності між версіями «Лисичка-суддя (українська народна казка)»
Bogdana (обговорення | внесок) |
|||
(Не показано 2 проміжні версії 2 користувачів) | |||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
− | + | Двоє котикiв веселих добули собi хитро-мудро грудочку сиру. | |
− | + | Одбiгли з ним подалi и почали радитися, як його краще подiлитися. | |
− | + | Та ще і подiлитися так, щоб не було кривди нi тому, нi тому, - щоб якраз по правдi рiвнесенько роздiлити. | |
+ | Один котик i каже: | ||
+ | - Давай подiлимо отак, упоперек! | ||
+ | А другий каже: | ||
+ | |||
+ | - Hi, роздiлимо краще вздовж! | ||
− | + | [[Файл:Lisichka-suddya-250.jpg|left]]Отак i сперечаються. Коли це бiжить [[лисичка]]. По-бачила вона котикiв, угледiла грудочку сиру, зупинилася та й питає: | |
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
- А що тут у вас таке? Про що сперечаєтеся? | - А що тут у вас таке? Про що сперечаєтеся? | ||
− | - Так i так,- розказують котики,- ось не | + | |
− | - Е,- каже лисичка,- це можна дуже добре зробити! Ось дайте, я вам подiлю! | + | - Так i так,- розказують котики,- ось не знаємо, як нам краще подiлити грудочку сиру. |
− | Котики й оддали їй грудочку сиру, щоб вона | + | |
+ | - Е,- каже [[лисичка]],- це можна дуже добре зробити! Ось дайте, я вам подiлю! | ||
+ | |||
+ | Котики й оддали їй грудочку сиру, щоб вона роздiлила. Лисичка переломила грудочку сиру надвоє, а далi й каже: | ||
+ | |||
- Hi, цей шматочок - бiльший, треба порiвняти! | - Hi, цей шматочок - бiльший, треба порiвняти! | ||
+ | |||
Та й над'їла один шматочок. | Та й над'їла один шматочок. | ||
+ | |||
- А тепер,- каже,- оцей бiльший, треба його трiшки пiдрiвняти, щоб по правдi було! Не можна ж, щоб котромусь iз вас кривда була! | - А тепер,- каже,- оцей бiльший, треба його трiшки пiдрiвняти, щоб по правдi було! Не можна ж, щоб котромусь iз вас кривда була! | ||
+ | |||
I знов над'їла. Та так рiвняла, рiвняла,- то той шматочок над'їсть, то той,- поки стало два зовсiм маленьких шматочки. | I знов над'їла. Та так рiвняла, рiвняла,- то той шматочок над'їсть, то той,- поки стало два зовсiм маленьких шматочки. | ||
− | - Ну,- каже лисичка,- оце ж маєте тепер уже зовсiм однаковiсiнькi шматочки, хоч i на важницю покладiгь! | + | |
+ | - Ну,- каже [[лисичка]],- оце ж маєте тепер уже зовсiм однаковiсiнькi шматочки, хоч i на важницю покладiгь! | ||
+ | |||
- Ну, добре,- кажуть котики,- але ж ти багато нашего сиру з'їла! За що ти стiльки нашого добра взяла? | - Ну, добре,- кажуть котики,- але ж ти багато нашего сиру з'їла! За що ти стiльки нашого добра взяла? | ||
− | - Як - за вiщо?! - одказала лисичка.- А я ж вас подiлила. | + | |
+ | - Як - за вiщо?! - одказала [[лисичка]].- А я ж вас подiлила. | ||
+ | |||
+ | |||
+ | |||
+ | [[Категорія:українська народна казка]] | ||
+ | |||
+ | {{Казки про тварин}} | ||
+ | |||
+ | [[Категорія:Казки про лисичку ]] | ||
+ | {{Шаблон:Казки з книги Українські народні казки про тварин (Україна,2004)}} |
Поточна версія на 23:13, 16 січня 2015
Двоє котикiв веселих добули собi хитро-мудро грудочку сиру.
Одбiгли з ним подалi и почали радитися, як його краще подiлитися.
Та ще і подiлитися так, щоб не було кривди нi тому, нi тому, - щоб якраз по правдi рiвнесенько роздiлити.
Один котик i каже:
- Давай подiлимо отак, упоперек!
А другий каже:
- Hi, роздiлимо краще вздовж!
Отак i сперечаються. Коли це бiжить лисичка. По-бачила вона котикiв, угледiла грудочку сиру, зупинилася та й питає:
- А що тут у вас таке? Про що сперечаєтеся?
- Так i так,- розказують котики,- ось не знаємо, як нам краще подiлити грудочку сиру.
- Е,- каже лисичка,- це можна дуже добре зробити! Ось дайте, я вам подiлю!
Котики й оддали їй грудочку сиру, щоб вона роздiлила. Лисичка переломила грудочку сиру надвоє, а далi й каже:
- Hi, цей шматочок - бiльший, треба порiвняти!
Та й над'їла один шматочок.
- А тепер,- каже,- оцей бiльший, треба його трiшки пiдрiвняти, щоб по правдi було! Не можна ж, щоб котромусь iз вас кривда була!
I знов над'їла. Та так рiвняла, рiвняла,- то той шматочок над'їсть, то той,- поки стало два зовсiм маленьких шматочки.
- Ну,- каже лисичка,- оце ж маєте тепер уже зовсiм однаковiсiнькi шматочки, хоч i на важницю покладiгь!
- Ну, добре,- кажуть котики,- але ж ти багато нашего сиру з'їла! За що ти стiльки нашого добра взяла?
- Як - за вiщо?! - одказала лисичка.- А я ж вас подiлила.
Книга:Українські народні казки про тварин (Україна,2004) | |||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
|