Відмінності між версіями «Сірко (українська народна казка)»
Bogdan (обговорення | внесок) |
Bogdana (обговорення | внесок) |
||
(Не показана 1 проміжна версія ще одного користувача) | |||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
− | [[ | + | В одного [[чоловік]]а був [[собака]] Сірко — тяжко старий. Хазяїн бачить, що з нього нічого не буде, що він до хазяйства нездатний, і прогнав його від себе. Цей Сірко никає по полю; коли це приходить до нього [[вовк]] та й питає: |
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
— Чого ти тут ходиш? | — Чого ти тут ходиш? | ||
Рядок 13: | Рядок 5: | ||
Сірко йому: | Сірко йому: | ||
− | — Що ж, брате, прогнав мене хазяїн, а я і ходжу тут. | + | — Що ж, брате, прогнав мене [[хазяїн]], а я і ходжу тут. |
Тоді вовк йому каже: | Тоді вовк йому каже: | ||
Рядок 19: | Рядок 11: | ||
— А зробить так, щоб тебе хазяїн ізнов прийняв до себе? | — А зробить так, щоб тебе хазяїн ізнов прийняв до себе? | ||
− | Сірко відповідає: | + | [[Файл:Kazka-pro-sirka.jpg|left]]Сірко відповідає: |
— Зроби, голубчику; я вже таки чимсь тобі віддячу. | — Зроби, голубчику; я вже таки чимсь тобі віддячу. | ||
Рядок 25: | Рядок 17: | ||
Вовк каже: | Вовк каже: | ||
− | — Ну, гляди: як вийде твій хазяїн із жінкою жать і вона дитину положить під копою, то ти будеш близько ходить коло того поля — щоб я знав, де те поле,— то я візьму дитину, а ти будеш забирати у мене ту дитину,— тоді неначе я тебе і злякаюсь та й пущу дитину. | + | — Ну, гляди: як вийде твій [[хазяїн]] із жінкою жать і вона дитину положить під копою, то ти будеш близько ходить коло того поля — щоб я знав, де те поле,— то я візьму дитину, а ти будеш забирати у мене ту дитину,— тоді неначе я тебе і злякаюсь та й пущу дитину. |
− | У жнива той чоловік і жінка вийшли у поле жать. Жінка положила свою маленьку дитину під копою, а сама і жне коло чоловіка. Коли це вовк біжить житом, та за ту дитину — і несе її полем. Сірко за тим | + | У жнива той чоловік і жінка вийшли у поле жать. Жінка положила свою маленьку дитину під копою, а сама і жне коло чоловіка. Коли це вовк біжить житом, та за ту дитину — і несе її полем. Сірко за тим [[вовк]]ом. Доганяє його. А [[чоловік]] кричить: |
— Гидж-га, Сірко! | — Гидж-га, Сірко! | ||
− | Сірко якось догнав того | + | Сірко якось догнав того [[вовк]]а і забрав дитину: приніс до того чоловіка та й оддав йому. Тоді той чоловік вийняв із торби хліб і кусок сала та й каже: |
— На, Сірко їж,— за те, що не дав вовкові дитини з'їсти! | — На, Сірко їж,— за те, що не дав вовкові дитини з'їсти! | ||
− | Ото увечері ідуть із поля, беруть і Сірка. Прийшли додому, чоловік і каже: | + | Ото увечері ідуть із поля, беруть і Сірка. Прийшли додому, [[чоловік]] і каже: |
— Жінко, вари лишень гречані галушки та сито їх із салом затовчи. | — Жінко, вари лишень гречані галушки та сито їх із салом затовчи. | ||
Рядок 43: | Рядок 35: | ||
— А сип, жінко, галушки, та будем вечерять. | — А сип, жінко, галушки, та будем вечерять. | ||
− | Жінка і насипала. Він Сіркові набрав у полумисок; так уже йому годить, щоб він не був голодний, щоб він часом гарячим не опікся! | + | [[Жінка]] і насипала. Він Сіркові набрав у полумисок; так уже йому годить, щоб він не був голодний, щоб він часом гарячим не опікся! |
− | Ото Сірко і думає: | + | [[Файл:Kazka-pro-sirka11.jpg|left]]Ото Сірко і думає: |
«Треба подякувати вовкові, що він мені таку вигоду зробив». | «Треба подякувати вовкові, що він мені таку вигоду зробив». | ||
Рядок 57: | Рядок 49: | ||
— Не бийте Сірка: він мені добро зробив, то я і йому добро буду робить, поки його й віку. | — Не бийте Сірка: він мені добро зробив, то я і йому добро буду робить, поки його й віку. | ||
− | Сірко, що найсмачніше на столі лежить, бере та подає | + | Сірко, що найсмачніше на столі лежить, бере та подає [[вовк]]ові. Обгодував і упоїв так, що вовк не витерпів та каже: |
— Буду співать! | — Буду співать! | ||
Рядок 65: | Рядок 57: | ||
— Не співай, бо тут тобі буде лихо! Лучче я ще тобі подам пляшку горілки, та тільки мовчи. | — Не співай, бо тут тобі буде лихо! Лучче я ще тобі подам пляшку горілки, та тільки мовчи. | ||
− | Вовк, як випив ту пляшку горілки, та каже: | + | [[Вовк]], як випив ту пляшку горілки, та каже: |
— Отепер уже буду співать! | — Отепер уже буду співать! | ||
− | Та як завиє під столом... Тоді деякі люди повтікали з хати, а деякі хотіли бить вовка. А Сірко і ліг на вовкові, наче хоче задушити. Хазяїн каже: | + | Та як завиє під столом... Тоді деякі люди повтікали з хати, а деякі хотіли бить вовка. А Сірко і ліг на вовкові, наче хоче задушити. [[Хазяїн]] каже: |
— Не бийте вовка, бо ви мені Сірка уб'єте! Він і сам йому раду дасть — ось не займайте! | — Не бийте вовка, бо ви мені Сірка уб'єте! Він і сам йому раду дасть — ось не займайте! | ||
− | Ото Сірко вивів | + | Ото Сірко вивів [[вовк]]а аж на поле та й каже: |
— Ти мені добро зробив, а я тобі! Та й розпрощались. | — Ти мені добро зробив, а я тобі! Та й розпрощались. | ||
+ | |||
+ | [[Категорія:українська народна казка]] | ||
+ | |||
+ | {{Казки про тварин}} | ||
+ | |||
+ | [[Категорія:Казки про собаку]] | ||
+ | |||
+ | [[Категорія:Казки про вовка]] | ||
+ | |||
+ | {{Шаблон:Казки з книги Українські народні казки про тварин (Україна,2004)}} | ||
{{Шаблон:Казки з книги Українські казки частина 1 (Septima,2005)}} | {{Шаблон:Казки з книги Українські казки частина 1 (Septima,2005)}} |
Поточна версія на 15:52, 23 липня 2015
В одного чоловіка був собака Сірко — тяжко старий. Хазяїн бачить, що з нього нічого не буде, що він до хазяйства нездатний, і прогнав його від себе. Цей Сірко никає по полю; коли це приходить до нього вовк та й питає:
— Чого ти тут ходиш?
Сірко йому:
— Що ж, брате, прогнав мене хазяїн, а я і ходжу тут.
Тоді вовк йому каже:
— А зробить так, щоб тебе хазяїн ізнов прийняв до себе?
Сірко відповідає:
— Зроби, голубчику; я вже таки чимсь тобі віддячу.
Вовк каже:
— Ну, гляди: як вийде твій хазяїн із жінкою жать і вона дитину положить під копою, то ти будеш близько ходить коло того поля — щоб я знав, де те поле,— то я візьму дитину, а ти будеш забирати у мене ту дитину,— тоді неначе я тебе і злякаюсь та й пущу дитину.
У жнива той чоловік і жінка вийшли у поле жать. Жінка положила свою маленьку дитину під копою, а сама і жне коло чоловіка. Коли це вовк біжить житом, та за ту дитину — і несе її полем. Сірко за тим вовком. Доганяє його. А чоловік кричить:
— Гидж-га, Сірко!
Сірко якось догнав того вовка і забрав дитину: приніс до того чоловіка та й оддав йому. Тоді той чоловік вийняв із торби хліб і кусок сала та й каже:
— На, Сірко їж,— за те, що не дав вовкові дитини з'їсти!
Ото увечері ідуть із поля, беруть і Сірка. Прийшли додому, чоловік і каже:
— Жінко, вари лишень гречані галушки та сито їх із салом затовчи.
Тільки що вони ізварилися, він садовить Сірка за стіл та й сам сів коло його і каже:
— А сип, жінко, галушки, та будем вечерять.
Жінка і насипала. Він Сіркові набрав у полумисок; так уже йому годить, щоб він не був голодний, щоб він часом гарячим не опікся!
Ото Сірко і думає:
«Треба подякувати вовкові, що він мені таку вигоду зробив».
А той чоловік, діждавши м'ясниць, віддає свою дочку заміж. Сірко пішов у поле, знайшов там вовка та й каже йому:
— Прийди у неділю увечері до города мого хазяїна, а я тебе зазву у хату та віддячу тобі за те, що ти мені добро зробив.
Ото вовк, діждавши неділі, прийшов на те місце, куди йому Сірко сказав. А в той самий день у того чоловіка було весілля. Сірко вийшов до його та й увів у хату і посадовив його під столом. Ото Сірко на столі узяв пляшку горілки, м'яса доволі і поніс під стіл. А люди хотіли ту собаку бить. Чоловік каже:
— Не бийте Сірка: він мені добро зробив, то я і йому добро буду робить, поки його й віку.
Сірко, що найсмачніше на столі лежить, бере та подає вовкові. Обгодував і упоїв так, що вовк не витерпів та каже:
— Буду співать!
Сірко каже:
— Не співай, бо тут тобі буде лихо! Лучче я ще тобі подам пляшку горілки, та тільки мовчи.
Вовк, як випив ту пляшку горілки, та каже:
— Отепер уже буду співать!
Та як завиє під столом... Тоді деякі люди повтікали з хати, а деякі хотіли бить вовка. А Сірко і ліг на вовкові, наче хоче задушити. Хазяїн каже:
— Не бийте вовка, бо ви мені Сірка уб'єте! Він і сам йому раду дасть — ось не займайте!
Ото Сірко вивів вовка аж на поле та й каже:
— Ти мені добро зробив, а я тобі! Та й розпрощались.
Книга:Українські народні казки про тварин (Україна,2004) | |||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
|
Казки з книги Українські казки частина 1 (Septima,2005) |
---|
Лисичка-сестричка і вовк-панібрат • Пан Коцький • Рукавичка • Лисичка-кума • Коза-дереза • Котик і півник • Лисичка-сестричка • Колобок • Солом'яний бичок • Сірко • Цап та баран • Лебідь, щука і рак • Кирило Кожум'яка • Котигорошко • Ведмідь-Іванко, Товчикамінь та Сучимотузок • Чабанець • Телесик • Про сімох братів-гайворонів і їх сестру • Царівна-жаба • Кривенька качечка • Калинова сопілка • Яйце-райце • Ох • Як Іванко-дурень з королівною одружився • Про жар-птицю та вовка • Як лисичка Іванка-баштанника зробила царевичем • Летючий корабель • Про правду і кривду • Як святі сметану їли |