Відмінності між версіями «Лебідь, щука і рак (українська народна казка)»
Snak (обговорення | внесок) м (1 версія) |
Bogdana (обговорення | внесок) |
||
(Не показано 4 проміжні версії 2 користувачів) | |||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
− | Лебідь, щука і | + | [[Файл:Лебідь-щука-рак-250-340.jpg|left]]Плавав лебідь на воді понад берегом; зігнувши шию, дивився у воду. Пливла мимо щука, зупинилась і питає: |
− | |||
— Скажи, будь ласкавий, де ти буваєш, коли річка замерзає? | — Скажи, будь ласкавий, де ти буваєш, коли річка замерзає? | ||
+ | |||
— А навіщо тобі знать? | — А навіщо тобі знать? | ||
+ | |||
— Та я хотіла на зиму куди-небудь утекти, а то під льодом задихаюся без свіжого повітря. | — Та я хотіла на зиму куди-небудь утекти, а то під льодом задихаюся без свіжого повітря. | ||
+ | |||
— Я на зиму лечу звідси в теплий край та й живу там до весни. | — Я на зиму лечу звідси в теплий край та й живу там до весни. | ||
+ | |||
— Візьми і мене з собою! — сказала щука. | — Візьми і мене з собою! — сказала щука. | ||
+ | |||
— А чого ж, про мене — все одно, хочеш — так подамось разом, веселіш буде. | — А чого ж, про мене — все одно, хочеш — так подамось разом, веселіш буде. | ||
+ | |||
Почув їхню розмову рак і каже: | Почув їхню розмову рак і каже: | ||
+ | |||
— Візьміть і мене! | — Візьміть і мене! | ||
+ | |||
— Ну так що ж, хочеш — вирушай і ти з нами; гуртом веселіше буде; діждемо осені, я вам скажу, коли летіти. | — Ну так що ж, хочеш — вирушай і ти з нами; гуртом веселіше буде; діждемо осені, я вам скажу, коли летіти. | ||
+ | |||
Лебідь, бач, думав, що як вони плавають у воді, то вміють і в повітрі літати. | Лебідь, бач, думав, що як вони плавають у воді, то вміють і в повітрі літати. | ||
+ | |||
Минуло літо, настала осінь, лебідь і каже: | Минуло літо, настала осінь, лебідь і каже: | ||
+ | |||
— Ну, пора летіти у вирій, збирайтеся па завтра, після обіду рушимо в дорогу. | — Ну, пора летіти у вирій, збирайтеся па завтра, після обіду рушимо в дорогу. | ||
− | Щука сказала ракові. Рак подумав і каже: | + | |
+ | [[Файл:Лебідь-щука-250-285.jpg|left]]Щука сказала ракові. Рак подумав і каже: | ||
+ | |||
— А як же ми, сестро, будем на сухопутті жить без їжі? Давай візьмемо з собою на дорогу харчів, щоб вам вистачило до теплого краю. | — А як же ми, сестро, будем на сухопутті жить без їжі? Давай візьмемо з собою на дорогу харчів, щоб вам вистачило до теплого краю. | ||
+ | |||
— А як же ми візьмемо? — спитала щука. | — А як же ми візьмемо? — спитала щука. | ||
+ | |||
— Та давай складемо харчі на візок, упряжемось в нього і подамось. Запросимо і лебедя за ком[[пан]]ію, він нам поможе, втрьох потягнем за собою харчі. | — Та давай складемо харчі на візок, упряжемось в нього і подамось. Запросимо і лебедя за ком[[пан]]ію, він нам поможе, втрьох потягнем за собою харчі. | ||
+ | |||
Рак і щука добули воза, насукали з трави постороп-кіо і чекають лебедя. На другий день прилетів лебідь і каже: | Рак і щука добули воза, насукали з трави постороп-кіо і чекають лебедя. На другий день прилетів лебідь і каже: | ||
+ | |||
— Ну, ви тут готові? А то я вже лечу! | — Ну, ви тут готові? А то я вже лечу! | ||
+ | |||
— Готові, готові, тільки ти, будь ласка, поможи н,г, віз везтп; давай ми всі троє впряжемось і подамося. | — Готові, готові, тільки ти, будь ласка, поможи н,г, віз везтп; давай ми всі троє впряжемось і подамося. | ||
+ | |||
- Добре, чіпляйте посторонка мені за ногу. | - Добре, чіпляйте посторонка мені за ногу. | ||
+ | |||
Рак прив'язав лебедя за погу. Свого посторопка взяв у клешні, а щука за третього учепилася зубами. | Рак прив'язав лебедя за погу. Свого посторопка взяв у клешні, а щука за третього учепилася зубами. | ||
+ | |||
— Ну, разом! Рушай! | — Ну, разом! Рушай! | ||
− | |||
− | |||
− | [[Категорія:Українські народні казки | + | Рак шарпнув назад, хвостиком замелькав, щука стрілою розігналась у воду, на глибину, а лебідь, замахавши крилами, рвонувсь угору; обірвались усі посторонки, по дали |
+ | возові ходу. | ||
+ | |||
+ | Хто з них був винен, а хто прав, цього ніхто не знав і судити їх ніхто не став. Тільки жаби добре насміялись і немало дивувалися, чого рак і щука не за своє діло | ||
+ | брались. | ||
+ | |||
+ | |||
+ | [[Категорія:українська народна казка]] | ||
+ | |||
+ | {{Казки про тварин}} | ||
+ | |||
+ | [[Категорія:Казки про панів]] | ||
+ | |||
+ | |||
+ | {{Шаблон:Казки з книги Українські народні казки про тварин (Україна,2004)}} | ||
+ | |||
+ | {{Шаблон:Казки з книги Українські казки частина 1 (Septima,2005)}} |
Поточна версія на 19:46, 26 жовтня 2014
Плавав лебідь на воді понад берегом; зігнувши шию, дивився у воду. Пливла мимо щука, зупинилась і питає:
— Скажи, будь ласкавий, де ти буваєш, коли річка замерзає?
— А навіщо тобі знать?
— Та я хотіла на зиму куди-небудь утекти, а то під льодом задихаюся без свіжого повітря.
— Я на зиму лечу звідси в теплий край та й живу там до весни.
— Візьми і мене з собою! — сказала щука.
— А чого ж, про мене — все одно, хочеш — так подамось разом, веселіш буде.
Почув їхню розмову рак і каже:
— Візьміть і мене!
— Ну так що ж, хочеш — вирушай і ти з нами; гуртом веселіше буде; діждемо осені, я вам скажу, коли летіти.
Лебідь, бач, думав, що як вони плавають у воді, то вміють і в повітрі літати.
Минуло літо, настала осінь, лебідь і каже:
— Ну, пора летіти у вирій, збирайтеся па завтра, після обіду рушимо в дорогу.
Щука сказала ракові. Рак подумав і каже:
— А як же ми, сестро, будем на сухопутті жить без їжі? Давай візьмемо з собою на дорогу харчів, щоб вам вистачило до теплого краю.
— А як же ми візьмемо? — спитала щука.
— Та давай складемо харчі на візок, упряжемось в нього і подамось. Запросимо і лебедя за компанію, він нам поможе, втрьох потягнем за собою харчі.
Рак і щука добули воза, насукали з трави постороп-кіо і чекають лебедя. На другий день прилетів лебідь і каже:
— Ну, ви тут готові? А то я вже лечу!
— Готові, готові, тільки ти, будь ласка, поможи н,г, віз везтп; давай ми всі троє впряжемось і подамося.
- Добре, чіпляйте посторонка мені за ногу.
Рак прив'язав лебедя за погу. Свого посторопка взяв у клешні, а щука за третього учепилася зубами.
— Ну, разом! Рушай!
Рак шарпнув назад, хвостиком замелькав, щука стрілою розігналась у воду, на глибину, а лебідь, замахавши крилами, рвонувсь угору; обірвались усі посторонки, по дали возові ходу.
Хто з них був винен, а хто прав, цього ніхто не знав і судити їх ніхто не став. Тільки жаби добре насміялись і немало дивувалися, чого рак і щука не за своє діло брались.
Книга:Українські народні казки про тварин (Україна,2004) | |||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
|
Казки з книги Українські казки частина 1 (Septima,2005) |
---|
Лисичка-сестричка і вовк-панібрат • Пан Коцький • Рукавичка • Лисичка-кума • Коза-дереза • Котик і півник • Лисичка-сестричка • Колобок • Солом'яний бичок • Сірко • Цап та баран • Лебідь, щука і рак • Кирило Кожум'яка • Котигорошко • Ведмідь-Іванко, Товчикамінь та Сучимотузок • Чабанець • Телесик • Про сімох братів-гайворонів і їх сестру • Царівна-жаба • Кривенька качечка • Калинова сопілка • Яйце-райце • Ох • Як Іванко-дурень з королівною одружився • Про жар-птицю та вовка • Як лисичка Іванка-баштанника зробила царевичем • Летючий корабель • Про правду і кривду • Як святі сметану їли |