Казка про Україну (авторська казка В.Яцкул-Пантазьєва)
Автор: В.Яцкул-Пантазьєва
Не за синіми морями,
Не за чорними лісами,
А у нас тут, на Вкраїні,
Відбувались чудеса.
Ось присядь, послухай нині.
Ще у сиву давнину
Мандрував Андрій всім знаний,
А від Бога - Первозванний.
Шлях його й до нас привів,
Борисфеном Святий плив.
Красу краю споглядав
І до берега пристав.
- Що за трави? Що за ліс?
Як він дивно весь шумить? –
розмірковував Андрій.
Промінь сонця дивно грав,
за горою спать лягав.
Люди місце віднайшли
І багаття розвели.
На ночівлю розмістились,
Тихо Богу помолились,
Прилягли біля багаття
Та й поснули.
Лиш один Андрій не спить -
Небо зорями манить.
- Ось прекрасная Венера,
Там Пегас кудись летить…
Ну, а це - Сузір’я Лебедя,
Дивно якось так блищить, -
лиш подумав. Раптом бачить
зірка пада, а за мить,
їх уже ціла плеяда
й дивна музика звучить.
Місяць кинув сяйво в річку,
І спустилися з небес
білі лебеді прекрасні.
Вони плавали, купались,
граціозно так тримались.
Серед них була одна
Лебедиха чимала.
Вона крила розправляла,
Над водою підіймалась
І водила хоровод.
А затим на берег вийшли.
Воду з пір’я обтрусили -
І попадали краплини.
Ті краплини, як перлини,
Покотились у траву,
І дзвеніли ніжно, ніжно.
Білі лебеді красиві
тричі вдарили крильми
й на дівчат перетворились.
Вони тихо походжали,
Ніжно квіти обіймали,
пестили траву і грались.
Святий диву дивувався:
- Сон чи на яву це бачу? –
Він хотів себе вщіпнути,
та боявсь поворухнутись,
щоб красунь не налякать.
Коли бачить, Місяць посох
опустив серед дівчат.
Вони тихо закружляли…
Й знову лебедями стали.
Опустились до землі,
узяли в дзьоби свої
чудо-перли й полетіли…
А на ранок люди встали
І не знали, що й сказать.
Трави ще густіші стали,
квіти в них повиростали.
В Борисфені риба б’ється.
Все навкруг живе, сміється.
В кожного в руках перлина.
Первозванний слово взяв:
- Кожен з вас перлину має.
Бог вам долю посилає.
Бережіть її красу,
Не сплюндруйте чистоту.
Ми залишимось ще тут.
Край незвіданий пізнати
І загадку розгадати.
Промінь сонця дивно грає
За горою спать лягає.
Знов багаття розвели…
На ночівлю розмістились,
тихо Богу помолились.
Прилягли біля багаття
та й поснули…
Лиш один Андрій не спить…
Тиха ніч, яскраві зорі.
Місяць вповні виплива
І кидає сяйво в річку,
ніби там когось шука.
Зорі в небі задзвеніли…
І на воду опустились
сім прекрасних лебедів.
Вони плавали, пірнали,
дивно якось розмовляли.
Вийшли із води на беріг,
обтрусились від води
Й стали хлопці-парубки.
Місяць світло кинув в ліс.
Хлопці швидко понеслись,
А Андрій мерщій за ними.
Ліс могутній зашумів…
Хлопців радо він зустрів.
Ті дерева обнімали,
Перли-чудо дарували.
Пестили гілля і листя.
Все робили ніжно й швидко.
На горі всі в коло стали.
Разом дружно закружляли.
Танець силу в собі ніс.
Це відчув і Первозванний,
Бо схотілось і йому.
Та він вчасно похопився.
Місяць посох опустив,
Хлопців в танці зупинив.
Ті відразу стали в круг
Й прокричали «Лібігус».
Хлопці лебедями стали,
І ще тричі прокричали
Й подалися до небес.
А на ранок люди встали
І Андрія не впізнали.
Сила дивна грала в нім -
Помолодшав, погарнів.
Ну, а ліс? Що за краса?
Чудеса так чудеса?
Ще могутніший стоїть
і співає, і шумить…
Різні звірі в нім живуть,
Пташки гніздечка там в’ють.
Знов Святий промовив слово:
- На священній ми землі.
В кожного із вас в руці
Дивні перла-камінці.
Бережіть їх, не сплюндруйте,
Сила дивна в них живе.
Хто по правді буде жити
І народ свій боронити -
Сила втричі розросте.
Ми залишимо це місце
Й заночуєм на горі,
Там, де сонце спать лягає.
Притомившися за день,
Люди спать лягли хутенько.
Лиш один Андрій не спить…
Раптом бачить із небес
Зграя лебедів летить,
А на крилах в них малі
Лебедята чарівні.
В дзьобику у них перлини.
Птиці їх в траву спустили,
Пухом ніжним поприкрили
І звернулись до Землі:
- На твої земні ключі
Наші Феї прилітали.
Від душі у них купались,
Бо то є жива вода,
Що із лона вирина
І дарує чистоту, свіжість,
Й вранішню росу.
Твої трави - то життя,
Що так гарно прикраша
Борисфена береги.
А ліси, твій дух Земний,
Він нас радо привітав
і енергію нам дав.
Тож відкрийся світлом ніжним,
Що бринить в твоїй душі .
І прийми наші таланти,
Чудо-перли камінці.
Вранці, тільки сонце встане,
Прийде й тут на місце стане
Первозванний, що від Бога.
Слово мовить про народ,
що відкриє ці таланти
і гармонію буття,
і духовність майбуття, –
так промовили вони
й полетіли від Землі.
А на ранок Первозванний
слово мовив про народ:
-Тут духовність буде жити
І добро лише творити.
Люди ніжні і сміливі,
Гарні, чуйні і правдиві.
В них співатиме душа -
Бо від Бога, від Землі
Прийдуть люди ось такі.
Тут народиться держава,
Що в гармонії зросте
Й людям щастя понесе.
Тут трипільськая культура
Розпочне свою ходу.
Матір будуть шанувати
Й про свою державу дбати.-
Він на цьому закінчив
І поставив Хрест всім знаний,
Освятивши цим наш край.
33-й (авторська казка В.Яцкул-Пантазьєва)| Журавочка (авторська казка В.Яцкул-Пантазьєва) | Казка мого діда (авторська казка В.Яцкул-Пантазьєва) | Казка про Іванка та хлопчика Потічка (авторська казка В.Яцкул-Пантазьєва) | Казка про вертунців і Бабу Ягу (авторська казка В.Яцкул-Пантазьєва) | Казка про Тризуб (авторська казка В.Яцкул-Пантазьєва) | Казка про Україну (авторська казка В.Яцкул-Пантазьєва) | Казки бабусі Валі (авторська казка В.Яцкул-Пантазьєва) | Лебедина казка (авторська казка В.Яцкул-Пантазьєва) | Ода воді | Притча про вдячність (авторська казка В.Яцкул-Пантазьєва) | Сказка о звезде (авторська казка В.Яцкул-Пантазьєва) | Сказка о космосе (авторська казка В.Яцкул-Пантазьєва) | Степова перлина (авторська казка В.Яцкул-Пантазьєва) | Чисті води (авторська казка В.Яцкул-Пантазьєва)
