Селянин і молоді сеньйори. Іспанська народна казка

Один селянин хотів побачити короля, бо гадав, що він не такий, як решта людей.

Спродав усе, що мав, та й пішов із дому шукати королівський палац.

По дорозі він витратив усі свої гроші, але все-таки дістався до королівського двору.

Побачивши, що король такий самий, як і решта людей, селянин сказав:

— Ну й дурень я! Витратив усі гроші, щоб побачити такого ж чоловіка, як самі У мене залишилась тільки одна песета.

Від розчарування в нього розболівся зуб.

А ще він дуже зголоднів і не знав, що робити.

— Треба-таки вирвати зуб,— сказав селянин сам собі.— Та коли я витрачу песету на те, щоб вирвати зуб, то в мене нічого не залишиться на їжу.

А коли я поїм, зуб усе одно не перестане боліти.

Він побачив цукерню і підійшов до неї.

Йому закортіло тістечок.

Він стояв і чекав, може, хтось пригостить, помітивши, що він такий голодний?

Але всі мовчки минали його.

Нарешті двоє молодих сеньйорів, аби поглузувати з нього, сказали:

— Скільки тістечок ти з’їв би?

— Я з’їв би їх хоч сто!

— Сто? Ну, стільки ніхто не зможе з’їсти за один раз.

— А я з’їм! — стояв на своєму селянин.— На що ми поб’ємося об заклад? — запитав він.

Врешті домовилися, що коли селянин не з’їсть сто тістечок, то дозволить вирвати собі зуб.

От сів селянин за стіл і почав їсти.

Їв-їв, їв-їв, з’їв аж тридцять тістечок, але відчув, що вже наївся, і сказав:

— Більше не можу, я програв, сеньйори.

Молоді сеньйори, розвеселившись, наказали йому йти з ними до цирульника.

Той вирвав селянинові зуба, сеньйори розплатилися, а потім радісно гукнули:

— Чи знайдеться хтось дурніший за цього селянина, який заради тістечок згодився вирвати зуба?

А селянин їм:

— Це ви пошилися в дурні, коли згодилися нагодувати мене й вирвати хворого зуба.

Почувши це, всі стали реготати з молодих сеньйорів, яким довелося заплатити й за тістечка і з ганьбою піти геть.