Король і три його сини. Словенська народна казка

Матеріал з Казки українською мовою
Перейти до: навігація, пошук

Жив собі король і дуже постарів.

От якось він прикликав до себе своїх трьох синів та й каже:

— Сини мої! Дожив я до похилого віку, недовго залишилося мені топтати ряст.

Тож пора мені й на спочинок.

Вас троє, і люблю я вас усіх однаково, а престол передати можу лише одному.

Важко мені судити, хто з вас найвартніший сидіти на ньому.

Тому йдіть по широкому світу й спробуйте свого щастя: хто принесе мені найцінніший подарунок, той і буде моїм спадкоємцем.

Розійшлися сини. Кожний сподівався, що знайде найцінніший подарунок і стане батьковим спадкоємцем та королем великої держави.

Найстарший син довго не роздумував.

Знав, що батькові дуже подобаються коштовні камені.

Пішов до ювеліра, купив найдорожчий камінь і приніс йому.

Батько з радістю взяв той коштовний подарунок і сховав його.

Другий син міркував так: «Батькова корона вже застаріла. Якщо я сяду на королівський престол, вона не дуже яскраво сяятиме на моїй голові.

Піду до золотаря й замовлю нову, кращу корону. І батькові догоджу, й мені буде».

Як надумав, так і зробив. Золотар викував йому корону з чистого золота. Найдобірніші й найкоштовніші камені блищали в ній.

Король цей подарунок теж узяв з радістю й поклав його разом з іншими своїми скарбами.

Тільки наймолодший син ніяк не міг знайти подарунка, який був би гідний короля, його батька. Ходив по світу, ходив — приглянеться до чого, а воно йому здається незначним, дріб’язковим.

«І те, і се є в мого батька, ні в чому він потреби не має,— думав наймолодший син.— Та й старій людині навіщо ті речі?

Бачу, не знайду я нічого, що б потішило серце мого доброго батька.

Мушу повертатися додому з порожніми руками, а престол хай дістається котромусь із моїх братів.

Мені, крім батькової любові, нічого не треба».

Повернувся наймолодший син додому, прийшов до батька, а батько й питає:

— То який подарунок мені приніс ти, любий мій сину?

Наймолодший син відповів несміливо: — Батьку мій! По широкому й багатому світу шукав я дарунок, гідний вашої любові до мене.

Але надаремне! У цілому світі нема такого дарунка. Натомість приношу вам своє серце, яке вас щиро любить.

Королівство доручіть одному з моїх братів, а мені дозвольте служити вам, доки ви будете з нами.

Коли король почув ці слова, то, розчулений, обняв свого наймолодшого сина й сказав:

— Мій любий сину! Саме ти будеш моїм спадкоємцем, бо твоя синівська любов — найцінніший подарунок для мене.

Я побачив, що ти любиш своїх братів, любиш і підданих.

Тому в твої руки передаю королівство.



Вовчик
Перегляди
Особисті інструменти