Як солдат королівство здобув. Хорватська народна казка
Якось повертався солдат із війська додому.
Іде собі дорогою, коли бачить: б’ється на березі велика рибина, ніяк у воду не зсунеться.
Узяв солдат ту рибину і вкинув у море.
Подякувала вона йому та й каже:
— Щасливої дороги, чоловіче! Я ще в пригоді тобі стану.
Подумав солдат: «А чим ти можеш мені прислужитися?» — й пішов
собі далі. Іде, коли бачить: птах підранений, ніяк не злетить.
Підняв він його й заніс до корчми.
Там попросив Шіиви, позмащував рани птахові й на волю випустив.
Подякував птах солдатові та й каже:
— Щасливої дороги, чоловіче! Я ще в пригоді тобі стану.
Подумав солдат: «А чим ти можеш мені прислужитися?» — й подався далі.
Отак вийшов на луг, аж бачить: розмарин між кропивою, бідний, ледь зеленіє. Викопав він його гарненько, заніс у місто й посадив у саду коло персика.
Розмарин теж подякував солдатові, та й каже:
— Щасливої дороги, чоловіче! Я ще в пригоді тобі стану.
Подумав солдат: «А чим ти можеш мені прислужитися?» — й помандрував далі.
Дістався він до якогось міста.
А в тому місті молода королева оголосила: мовляв, хто зуміє так заховатися, що вона його нізащо не знайде, тому віддасть руку свою і все своє королівство. Прийшов до неї солдат і сказав, що він так заховається.
— Тільки знай,— застерегла його королева,— якщо ти до трьох разів не сховаєшся так, щоб я не знайшла, то звелю тебе на смерть скарати. Пішов солдат до моря й ходив там цілий день.
А коли мав настати визначений час, припливла та рибина, яку він од смерті врятував, і широко роззявила пащу: — Стрибай мені в рот, я тебе під водою сховаю.
Але королева, тільки чари свої вдіяла, в люстерко глянула,— відразу побачила його.
«Піду-но я до птаха,— подумав солдат,— може, він щось зарадить».
ГІтах. підняв його високо в небо між інших птахів. Але королева чари вдіяла, в люстерко подивилася — і там знайшла його.
Тоді згадав солдат про розмарин: адже й той обіцяв, що «йому в пригоді стане». Пішов він до розмарину, а розмарин і каже:
— Зірви з мене гілочку пишну й занеси до королеви в палац, а сам зробися дрібненьким листочком на цій гілочці.
Королева приколе розмарин собі до волосся за вухом і нізащо тебе не знайде.
Так і зробив солдат. Королева шукала його, шукала і ніяк не могла знайти.
Аж коли настав умовлений час, тоді з волосся королеви на долівку впав листочок розмарину — і перед нею з’явився хлопець гарнийпрегарний.
Отак солдат здобув руку й серце королеви і все її королівство та й сам, певна річ, став королем.
