Принцеса, що любила свого батька більше, ніж сіль (кубинська народна казка)

Матеріал з Казки українською мовою
Перейти до: навігація, пошук

Жив собі, був собі один король, і мав той король три дочки.

Якось покликав він їх до себе та й каже:

— Як ви мене любите?

Найстарша відповідає:

— Я люблю вас, тату, більше, аніж своє життя.

А середульша:

— Я люблю вас, тату, більше, ані« своє серце.

А найменша:

— Я люблю вас, тату, більше, аніж сіль.

І тоді король прогнав найменшу дочку з дому — адже вона сказала, що любить його більше, аніж сіль!

Дочка вдяглася у чоловіче вбрання та й пішла собі. Вона попросилась на службу до іншого короля, де стала доглядати його курей та індиків, а своє вбрання заховала.

На третю ніч після того, як дівчина туди прийшла, один з коро-лівських наимитів почув, що кури та індики зняли страшенний галас, вибіг з кімнати й побачив дівчину у вбранні принцеси. А кури та індики зняли шум, бо не впізнали її.

Пішов наймит до короля та й каже:

— Стережіться, бо ви взяли на службу не чоловіка, а дівчину.

— Як це дівчину? — здивувався король.

А наймит:

Я бачив того хлопця в якомусь дивному вбранні. Але те вбрання жіноче.

Тоді король і каже:

— Піду сам подивлюся, що там таке.

Наступної ночі він підстеріг дівчину і, коли вона прийшла у вбранні принцеси, сказав:

— Підійди-но сюди. Навіщо ти так зробила?

А дівчина йому:

— Я все вам розповім, ваша величність.

— Що з тобою, дівчино, сталося? — спитав король.

— Мій батько вигнав мене з дому, бо я сказала, що люблю його більше, ніж сіль,— відповіла дівчина.

А король їй:

— Іди на кухню й приготуй сніданок.

Дівчині загадали зварити суп, але без солі.

Запросив король на сніданок батька дівчини.

Коли той приїхав, накрили на стіл, і король-господар мовив до гостя:

— Запрошую вас поснідати зі мною.

Охоче приймаю ваше запрошення.

Подавати страви доручили дівчині. Коли вона все принесла, їй звеліли стати так, щоб батько міг її бачити.

Посідали за стіл, і гість аж скривився, коли ковтнув першу ложку супу.

Тоді господар і питає:

— Що таке, ваша величність? Чому ви не їсте?

А той йому:

— Даруйте, шановний господарю, але ваш суп не посолений. Тоді господар і каже:

Дивно мені чути від вас таке. А що б ви дали, якби побачили зараз свою найменшу дочку, котра любила вас більше, ніж сіль? І гість йому відповів:

— Свою корону.

Так король-батько повернув собі дочку і втратив корону.