Як жорстокий управитель спокутував свій гріх (кубинська народна казка)
Був собі один жорстокий управитель, котрий щодня прив'язував негра раба й давав йому двадцять п’ять ударів канчуком. Він ніколи не стомлювався бити бідолаху і мало не засік його до смерті.
Якось один чоловік сказав управителеві:
— Це злочин — бити отак бідного негра. Піди на сповідь, то й дізнаєшся, який ти береш на душу гріх.
Управитель пішов на сповідь до священика й розповів йому про оті двадцять п’ять ударів канчл^ком, які він щодня відлічує негрові.
І священик сказав йому:
— Щоб спокутувати свій гріх, попроси негра, хай прив’яже тебе, як ото ти його, і всипле тобі двадцять п’ять ударів канчуком. Тільки так ти очистишся від гріха.
Управитель повернувся на плантацію й покликав до себе негра.
Негр прийшов, трясучись від страху.
— Прив'яжи мене, як я тебе...— сказав йому управитель.
— Як же я можу тебе в'язати, хазяїне?..— здивувався негр.
— В'яжи мене так, як я в'язав тебе, бо дістанеш іще двадцять п'ять! — розсердився управитель.
Негр злякався й міцно прив'язав управителя — так, як той прив'язував його.
Управитель каже:
— А тепер ти повинен усипати мені двадцять п'ять ударів канчуком, як ото я сипав тобі. Ну ж бо починай, а я рахуватиму.
Негр не хотів, але врешті мусив скоритися. Взяв тремтячими руками канчука й слабенько вдарив хазяїна. Управитель мовив: Раз». Негр шмагонув його знову й знову, а управитель рахував. Дарма що удари були слабкі, управителеві було боляче, і він ніяк не міг діждатися, коли негр скінчить: нарешті канчук ляснув двадцять п'ятий раз.
— Годі! — вигукнув управитель.
Але негр, бачачи, що управитель прив'язаний і він може робити з ним, що хоче, щосили шмагонув його:
— У мене саме тільки рука розійшлася!
І так відшмагав управитетя, що мало не забив його на смерть. Відтоді, коли в когось починав щось іти на лад він приказує: У мене саме тільки рука розійшлася!
 Казка про бідного |
|---|
