Негр, білий і сорокарогий олень (кубинська народна казка)

Матеріал з Казки українською мовою
Перейти до: навігація, пошук

Жили-були колись два куми — один білий, а другий чорний. Якось вирядились вони по дрова й, переходячи через гору, натрапили на оленя, який застряг рогами в розгіленні дерева. Роги його налічували сорок ріжків; олень був старий і дуже гарний. З багаторогих оленів подибуються двадцяти- п’ятирогі, щонайбільше тридцятирогі і то неживі, бо живими таких ще ніхто не ловив.

— Куме, забиймо цього оленя, каже негр.

А білий у відповідь:

Ти що — дурний, куме? Таж ми станемо мільйонерами, маючи живого сорокарогого оленя й показуючи його за гроші. В наших руках ціле багатство...

Врешті білий переконав негра, і негр уже уявляв себе багатієм. Вони відразу повернулися додому і побудували загін. А сусідам сказали, що зараз приведуть сорокарогого оленя. І знов подалися через гору, знайшли оленя там, де й залишили його, залигали міцною вірьовкою, яку прихопили з собою, й гарно зав’язали її, щоб не втік. Негр знай примовляв:

— В’яжи добре, куме, щоб він не дременув, щоб налигач тримався і не сприснув!

Потім прив’язали другий кінець вірьовки до шиї коня. Та щойно вони вивільнили роги оленя, як той побіг схилом угору, потягши за собою коня. А негр кричав: «Тримай, куме, тримай міцніше, бо втече!» Проте кінь волікся слідом, вірьовка душила його, і їм нічого не залишалось, як перерубати її. Коли ж негр побачив, як олень стрілою помчав угору, то знову закричав: «Бач, як летить, кумцю! Пропала вірьовка! Казав же я тобі, що краще забити його та попоїсти печені. Недарма ж кажуть, що краще синиця в жмені, аніж журавель у небі!»

І обидва стали бідкатися, що їм так не пощастило, до того ж вони не знали, як дивитимуться тепер в очі своїм сусідам, яким розбовкали про сорокарогого оленя.

Хоч-не-хоч, а довелося сердегам вертатися додому, похнюпивши голову й голіруч.