Черепаха і чорт (кубинська народна казка)

У чорта було велике господарство, але хтось усе крав звідти банани. І вирішив він підстерегти злодія. Довго сидів у криївці, проте так нікого й не дочекався. Тільки й чув, як на світанку шелестіли кущі. А вночі помітив, як загойдався кущ. Скочив він до того куща, аж там — кумася черепаха.

Чорт їй каже:

— Ага, нарешті ти мені поплатишся, негіднице! Я вистежував тебе ще з учорашньої ночі, але не міг спіймати на гарячому...

— Ой, кумцю, відпусти мене, благаю...

— Не відпущу! Ти мені за все заплатиш.

— Ой не вбивай мене, кумцю! Адже ти хочеш мене вбити?

— Ні, я не вбиватиму тебе, я підготував для тебе куди страшнішу кару...

— Ой. що ж ти зробиш зі мною, кумцю?

— Я тобі покажу, як красти банани, злодійко...

Він зірвав здоровенний і важкий кетяг бананів, узяв товстелезну вірьовку з пальмового волокна, а черепаха, спостерігаючи за ним, усе допитувалася:

Кумцю, що ти збираєшся робити? Спали мене, кумцю, не топи., Спали мене...

А біля садиби текла річечка з місточком. І була в ній глибоченька ковбаня.

От чорт і мовить:

— Отут тобі й кінець. Тут я тебе втоплю.

Він схопив вірьовку й прив’язав банановий кетяг черепасі на шию.

Кумася черепаха почала благати:

— Ой, кумцю, не топи мене, краще спали...

— Одержуй своє, злодюжко...

І кинув її разом з банановим кетягом у річку.

Та банановий кетяг відразу ж сплив на поверхню. Черепаха вилізла на нього й почала їсти банани, приспівуючи.

Зодягли ярмо з бананів, зодягли ярмо!

Зодягли ярмо, ах, яке прекрасне — із бананів...

Розлючений чорт кидався з берега на берег, щоб схопити черепаху, але та втекла. І чорт не міг їй нічого зробити, бо кумася черепаха була розумніша, ніж він.