Зажерливі брати. Іспанська народна казка
Жив батько з трьома синами.
Та ось сталася біда: батько осліп.
І ніхто з лікарів не міг йому пособити.
Якось сидів він журився біля своєї домівки, коли це підходить до нього бабуся та й каже:
— Як хочеш вернути собі зір, знайди квітку ірису.
— А де її знайти?
— У наших краях.
Покликав батько своїх синів і розказав їм про бабусину пораду. А наостанок пообіцяв:
— Я віддам спадщину тому, хто принесе мені цю квітку.
Найменший брат дуже любив батька і не гаючись вирушив у дорогу. Він блукав горами, полями і нарешті в лісі на галявині знайшов квітку ірису. Листя в неї було як стріли, а пелюстки як крильця метелика.
Хлопець обережно сховав квітку під сорочку, щоб ніхто не побачив і не відняв.
Він повернув додому і раптом зустрів своїх старших братів, що тільки но рушали на пошуки квітки.
Брати спитали в нього:
— Що там у тебе під сорочкою?
Найменший брат хотів відповісти, що нема нічого, але не вмів брехати і сказав:
— Квітка ірису. Я знайшов її у лісі на галявині.
— Віддай її нам,— запропонували брати.
— Не віддам. Я сам хочу віднести ірис батькові.
Брати спробували забрати в нього квітку, але не змогли.
Тоді старший брат сказав середульшому:
— Що нам зробити, аби заволодіти квіткою і одержати спадщину? Середульший брат відповів:
— Уб’ємо його.
Вони так і зробили — вбили брата і закопали його на галявині, а квітку взяли собі.
Повернулися брати додому і віддали квітку батькові.
Він поставив її у воду, промив тією водою очі й знову став бачити.
На радощах батько влаштував свято для всього двору і поділив спадщину між братами навпіл.
Та під час свята він згадав про найменшого сина і почав бідкатися, чого це його нема.
Брати заспокоїли батька, сказавши, що хлопець десь забарився, адже його хлібом не годуй, а дай тільки помандрувати.
Минув день, другий, а на третій пастух гнав кіз повз ту галявину, де старші брати закопали найменшого брата.
Зрізав пастух очеретину і зробив із неї дудочку-флейту.
Заграв на ній, і флейта заспівала:
Тут мене брати убили,
Як кипіла злість.
Серце проросло з могили Квіткою ірис.
Хлопчику русявочубий,
Що зганяєш кіз,
Моє серце — квітку згуби —
Постривай, не ріж!
Пастуха вразило це диво, і він почав усім грати на своїй флейті.
Чутки дійшли до батька, який досі не міг заспокоїтися, що в нього пропав син. І ось одного разу, коли флейта заспівала свою пісню, батько, почувши її, вибіг у двір.
— Це голос мого сина! — заридав він.
І запитав у пастуха:
— Хлопчику, де ти вирізав цю флейту?
Пастух розказав. Тоді батько покликав синів та челядь і вирушив із ними до очеретяних заростів.
Там він звелів синам зрізати по очеретині.
Ті зрізали, і тої ж миті почувся голос:
Тут мене брати убили,
Як кипіла злість.
Серце проросло з могили Квіткою ірис...
Батько мало не збожеволів з горя. Він звелів слугам покарати двох старших синів.
Шаблон:Казки про братів і сестер
Помилка створення мініатюри: Не вдалося зберегти мініатюру до місця призначення Казка про чоловіка |
---|
Дерев'яний кінь (українська народна казка) • Корова, кінь і пес (українська народна казка) • Кобиляча голова (українська народна казка) • Сліпий кінь (українська народна казка) • Богатирський кінь (українська народна казка) • Мірошник Гавриїл і пані Марйо (грецька народна казка) • Безхвоста (грецька народна казка) • Хуан Сяо (китайська народна казка) |