Як жорстокий управитель спокутував свій гріх (кубинська народна казка)

Був собі один жорстокий управитель, котрий щодня прив'язував неграраба й давав йому двадцять п’ять ударів канчуком. Він ніколи не стомлювався бити бідолаху і мало не засік його до смерті.

Якось один чоловік сказав управителеві:

— Це злочин — бити отак бідного негра. Піди на сповідь, то й дізнаєшся, який ти береш на душу гріх.

Управитель пішов на сповідь до священика й розповів йому про оті двадцять п’ять ударів канчл^ком, які він щодня відлічує негрові.

І священик сказав йому:

— Щоб спокутувати свій гріх, попроси негра, хай прив’яже тебе, як ото ти його, і всипле тобі двадцять п’ять ударів канчуком. Тільки так ти очистишся від гріха.

Управитель повернувся на плантацію й покликав до себе негра.

Негр прийшов, трясучись від страху.

— Прив'яжи мене, як я тебе...— сказав йому управитель.

— Як же я можу тебе в'язати, хазяїне?..— здивувався негр.

— В'яжи мене так, як я в'язав тебе, бо дістанеш іще двадцять п'ять! — розсердився управитель.

Негр злякався й міцно прив'язав управителя — так, як той прив'язував його.

Управитель каже:

— А тепер ти повинен усипати мені двадцять п'ять ударів канчуком, як ото я сипав тобі. Ну ж бо починай, а я рахуватиму.

Негр не хотів, але врешті мусив скоритися. Взяв тремтячими руками канчука й слабенько вдарив хазяїна. Управитель мовив: Раз». Негр шмагонув його знову й знову, а управитель рахував. Дарма що удари були слабкі, управителеві було боляче, і він ніяк не міг діждатися, коли негр скінчить: нарешті канчук ляснув двадцять п'ятий раз.

— Годі! — вигукнув управитель.

Але негр, бачачи, що управитель прив'язаний і він може робити з ним, що хоче, щосили шмагонув його:

— У мене саме тільки рука розійшлася!

І так відшмагав уиравитетя, що мало не забив його на смерть. Відтоді, коли в когось починав щось іти на лад він приказує: У мене саме тільки рука розійшлася!