Відмінності між версіями «Король і три його сини. Словенська народна казка»

Матеріал з Казки українською мовою
(Створена сторінка: -/IVHB собі король і дуже постарів. От якось він прикликав до себе своїх трьох синів та й каж...)
 
 
(Не показано одну проміжну версію цього користувача)
Рядок 1: Рядок 1:
-/IVHB собі король і дуже постарів. От якось він прикликав до себе своїх трьох синів та й каже:
+
Жив собі король і дуже постарів.  
— Сини мої! Дожив я до похилого віку, недовго залишилося мені топтати ряст. Тож йора мені й на спочинок. Вас троє, і люблю я вас усіх однаково, а престол передати можу лише одному. Важко мені су¬дити, хто з вас найвартніший сидіти на ньому. Тому йдіть по широкому світу й спробуйте свого щастя: хто принесе мені найцінніший подарунок, той і буде моїм спадкоємцем.
+
 
Розійшлися сини. Кожний сподівався, що знайде найцінніший пода¬рунок і стане батьковим спадкоємцем та королем великої держави.
+
От якось він прикликав до себе своїх трьох синів та й каже:
Найстарший син довго не роздумував. Знав, що батькові дуже подо¬баються коштовні камені. Пішов до ювеліра, купив найдорожчий камінь і приніс йому. Батько з радістю взяв той коштовний подарунок і сховав його.
+
 
Другий син міркував так: «Батькова корона вже застаріла. Якщо я сяду на королівський престол, вона не дуже яскраво сяятиме на моїй
+
— Сини мої! Дожив я до похилого віку, недовго залишилося мені топтати ряст.  
g Казки народів Югославії Бібліотечна книга
+
 
голові. Піду до золотаря й замовлю нову, кращу корону. І батькові до¬годжу, й мені буде».
+
Тож пора мені й на спочинок.  
 +
 
 +
Вас троє, і люблю я вас усіх однаково, а престол передати можу лише одному.  
 +
 
 +
Важко мені судити, хто з вас найвартніший сидіти на ньому.  
 +
 
 +
Тому йдіть по широкому світу й спробуйте свого щастя: хто принесе мені найцінніший подарунок, той і буде моїм спадкоємцем.
 +
 
 +
Розійшлися сини. Кожний сподівався, що знайде найцінніший подарунок і стане батьковим спадкоємцем та королем великої держави.
 +
 
 +
Найстарший син довго не роздумував.  
 +
 
 +
Знав, що батькові дуже подобаються коштовні камені.  
 +
 
 +
Пішов до ювеліра, купив найдорожчий камінь і приніс йому.  
 +
 
 +
Батько з радістю взяв той коштовний подарунок і сховав його.
 +
 
 +
Другий син міркував так: «Батькова корона вже застаріла. Якщо я сяду на королівський престол, вона не дуже яскраво сяятиме на моїй голові.
 +
 
 +
Піду до золотаря й замовлю нову, кращу корону. І батькові догоджу, й мені буде».
 +
 
 
Як надумав, так і зробив. Золотар викував йому корону з чистого золота. Найдобірніші й найкоштовніші камені блищали в ній.
 
Як надумав, так і зробив. Золотар викував йому корону з чистого золота. Найдобірніші й найкоштовніші камені блищали в ній.
Король цей подарунок теж узяв з радістю й поклав його разом з ін¬шими своїми скарбами.
+
 
Тільки наймолодший син ніяк не міг знайти подарунка, який був би гідний короля, його батька. Ходив по світу, ходив — приглянеться до чого, а воно йому здається незначним, дріб’язковим. «І те, і се є в мого батька, ні в чому він потреби не має,— думав наймолодший син.— Та й старій людині навіщо ті речі? Бачу, не знайду я нічого, що б поті¬шило серце мого доброго батька. Мушу повертатися додому з порожніми руками, а престол хай дістається котромусь із моїх братів. Мені, крім батькової любові, нічого не треба».
+
Король цей подарунок теж узяв з радістю й поклав його разом з іншими своїми скарбами.
 +
 
 +
Тільки наймолодший син ніяк не міг знайти подарунка, який був би гідний короля, його батька. Ходив по світу, ходив — приглянеться до чого, а воно йому здається незначним, дріб’язковим.  
 +
 
 +
«І те, і се є в мого батька, ні в чому він потреби не має,— думав наймолодший син.— Та й старій людині навіщо ті речі?  
 +
 
 +
Бачу, не знайду я нічого, що б потішило серце мого доброго батька.  
 +
 
 +
Мушу повертатися додому з порожніми руками, а престол хай дістається котромусь із моїх братів.  
 +
 
 +
Мені, крім батькової любові, нічого не треба».
 +
 
 
Повернувся наймолодший син додому, прийшов до батька, а батько й питає:
 
Повернувся наймолодший син додому, прийшов до батька, а батько й питає:
 +
 
— То який подарунок мені приніс ти, любий мій сину?
 
— То який подарунок мені приніс ти, любий мій сину?
 +
 
Наймолодший син відповів несміливо:
 
Наймолодший син відповів несміливо:
— Батьку мій! По широкому й багатому світу шукав я дарунок, гідний вашої любові до мене. Але надаремне! У цілому світі нема такого дарунка. Натомість приношу вам своє серце, яке вас щиро любить. Ко¬ролівство доручіть одному з моїх братів, а мені дозвольте служити вам, доки ви будете з нами.
+
— Батьку мій! По широкому й багатому світу шукав я дарунок, гідний вашої любові до мене.  
Коли король почув ці слова, то, розчулений, обняв свого наймолод¬шого сина й сказав:
+
 
— Мій любий сину! Саме ти будеш моїм спадкоємцем, бо твоя синів¬ська любов — найцінніший подарунок для мене. Я побачив, що ти любиш своїх братів, любиш і підданих. Тому в твої руки передаю королівство.
+
Але надаремне! У цілому світі нема такого дарунка. Натомість приношу вам своє серце, яке вас щиро любить.  
 +
 
 +
Королівство доручіть одному з моїх братів, а мені дозвольте служити вам, доки ви будете з нами.
 +
 
 +
Коли король почув ці слова, то, розчулений, обняв свого наймолодшого сина й сказав:
 +
 
 +
— Мій любий сину! Саме ти будеш моїм спадкоємцем, бо твоя синівська любов — найцінніший подарунок для мене.  
 +
 
 +
Я побачив, що ти любиш своїх братів, любиш і підданих.  
 +
 
 +
Тому в твої руки передаю королівство.
 +
 
 +
 
 +
 
 +
 
 +
 
 +
{{Шаблон:Казки народів Югославії українською мовою}}

Поточна версія на 03:56, 7 липня 2013

Жив собі король і дуже постарів.

От якось він прикликав до себе своїх трьох синів та й каже:

— Сини мої! Дожив я до похилого віку, недовго залишилося мені топтати ряст.

Тож пора мені й на спочинок.

Вас троє, і люблю я вас усіх однаково, а престол передати можу лише одному.

Важко мені судити, хто з вас найвартніший сидіти на ньому.

Тому йдіть по широкому світу й спробуйте свого щастя: хто принесе мені найцінніший подарунок, той і буде моїм спадкоємцем.

Розійшлися сини. Кожний сподівався, що знайде найцінніший подарунок і стане батьковим спадкоємцем та королем великої держави.

Найстарший син довго не роздумував.

Знав, що батькові дуже подобаються коштовні камені.

Пішов до ювеліра, купив найдорожчий камінь і приніс йому.

Батько з радістю взяв той коштовний подарунок і сховав його.

Другий син міркував так: «Батькова корона вже застаріла. Якщо я сяду на королівський престол, вона не дуже яскраво сяятиме на моїй голові.

Піду до золотаря й замовлю нову, кращу корону. І батькові догоджу, й мені буде».

Як надумав, так і зробив. Золотар викував йому корону з чистого золота. Найдобірніші й найкоштовніші камені блищали в ній.

Король цей подарунок теж узяв з радістю й поклав його разом з іншими своїми скарбами.

Тільки наймолодший син ніяк не міг знайти подарунка, який був би гідний короля, його батька. Ходив по світу, ходив — приглянеться до чого, а воно йому здається незначним, дріб’язковим.

«І те, і се є в мого батька, ні в чому він потреби не має,— думав наймолодший син.— Та й старій людині навіщо ті речі?

Бачу, не знайду я нічого, що б потішило серце мого доброго батька.

Мушу повертатися додому з порожніми руками, а престол хай дістається котромусь із моїх братів.

Мені, крім батькової любові, нічого не треба».

Повернувся наймолодший син додому, прийшов до батька, а батько й питає:

— То який подарунок мені приніс ти, любий мій сину?

Наймолодший син відповів несміливо: — Батьку мій! По широкому й багатому світу шукав я дарунок, гідний вашої любові до мене.

Але надаремне! У цілому світі нема такого дарунка. Натомість приношу вам своє серце, яке вас щиро любить.

Королівство доручіть одному з моїх братів, а мені дозвольте служити вам, доки ви будете з нами.

Коли король почув ці слова, то, розчулений, обняв свого наймолодшого сина й сказав:

— Мій любий сину! Саме ти будеш моїм спадкоємцем, бо твоя синівська любов — найцінніший подарунок для мене.

Я побачив, що ти любиш своїх братів, любиш і підданих.

Тому в твої руки передаю королівство.