Відмінності між версіями «Принцеса, що любила свого батька більше, ніж сіль (кубинська народна казка)»
Bogdan (обговорення | внесок) |
Bogdana (обговорення | внесок) |
||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | Жив собі, був собі один король, і мав той король три дочки. | + | Жив собі, був собі один [[король]], і мав той король три дочки. |
Якось покликав він їх до себе та й каже: | Якось покликав він їх до себе та й каже: | ||
| Рядок 21: | Рядок 21: | ||
Дочка вдяглася у чоловіче вбрання та й пішла собі. Вона попросилась на службу до іншого короля, де стала доглядати його курей та індиків, а своє вбрання заховала. | Дочка вдяглася у чоловіче вбрання та й пішла собі. Вона попросилась на службу до іншого короля, де стала доглядати його курей та індиків, а своє вбрання заховала. | ||
| − | На третю ніч після того, як дівчина туди прийшла, один з коро-лівських наимитів почув, що кури та індики зняли страшенний галас, вибіг з кімнати й побачив дівчину у вбранні принцеси. А кури та індики зняли шум, бо не впізнали її. | + | На третю ніч після того, як [[дівчина]] туди прийшла, один з коро-лівських наимитів почув, що кури та індики зняли страшенний галас, вибіг з кімнати й побачив дівчину у вбранні принцеси. А кури та індики зняли шум, бо не впізнали її. |
Пішов наймит до короля та й каже: | Пішов наймит до короля та й каже: | ||
| − | — Стережіться, бо ви взяли на службу не | + | — Стережіться, бо ви взяли на службу не [[чоловік]]а, а дівчину. |
| − | — Як це дівчину? — здивувався король. | + | — Як це дівчину? — здивувався [[король]]. |
А наймит: | А наймит: | ||
| Рядок 41: | Рядок 41: | ||
— Підійди-но сюди. Навіщо ти так зробила? | — Підійди-но сюди. Навіщо ти так зробила? | ||
| − | А дівчина йому: | + | А [[дівчина]] йому: |
— Я все вам розповім, ваша величність. | — Я все вам розповім, ваша величність. | ||
| Рядок 49: | Рядок 49: | ||
— Мій батько вигнав мене з дому, бо я сказала, що люблю його більше, ніж сіль,— відповіла дівчина. | — Мій батько вигнав мене з дому, бо я сказала, що люблю його більше, ніж сіль,— відповіла дівчина. | ||
| − | А король їй: | + | А [[король]] їй: |
— Іди на кухню й приготуй сніданок. | — Іди на кухню й приготуй сніданок. | ||
| Рядок 67: | Рядок 67: | ||
Посідали за стіл, і гість аж скривився, коли ковтнув першу ложку супу. | Посідали за стіл, і гість аж скривився, коли ковтнув першу ложку супу. | ||
| − | Тоді господар і питає: | + | Тоді [[господар]] і питає: |
— Що таке, ваша величність? Чому ви не їсте? | — Що таке, ваша величність? Чому ви не їсте? | ||
| Рядок 79: | Рядок 79: | ||
— Свою корону. | — Свою корону. | ||
| − | Так король-батько повернув собі дочку і втратив корону. | + | Так король-[[батько]] повернув собі дочку і втратив корону. |
| − | |||
| + | {{Казка про батьків та дітей}} | ||
| + | [[Категорія:Казки про королів і королівн, принцес і півкоролівства в придачу]] | ||
| + | {{Казка про дівчину}} | ||
{{Шаблон:Кубинські народні казки (Веселка, 1988)}} | {{Шаблон:Кубинські народні казки (Веселка, 1988)}} | ||
{{Шаблон:Кубинські народні казки українською мовою}} | {{Шаблон:Кубинські народні казки українською мовою}} | ||
Поточна версія на 04:19, 15 березня 2014
Жив собі, був собі один король, і мав той король три дочки.
Якось покликав він їх до себе та й каже:
— Як ви мене любите?
Найстарша відповідає:
— Я люблю вас, тату, більше, аніж своє життя.
А середульша:
— Я люблю вас, тату, більше, ані« своє серце.
А найменша:
— Я люблю вас, тату, більше, аніж сіль.
І тоді король прогнав найменшу дочку з дому — адже вона сказала, що любить його більше, аніж сіль!
Дочка вдяглася у чоловіче вбрання та й пішла собі. Вона попросилась на службу до іншого короля, де стала доглядати його курей та індиків, а своє вбрання заховала.
На третю ніч після того, як дівчина туди прийшла, один з коро-лівських наимитів почув, що кури та індики зняли страшенний галас, вибіг з кімнати й побачив дівчину у вбранні принцеси. А кури та індики зняли шум, бо не впізнали її.
Пішов наймит до короля та й каже:
— Стережіться, бо ви взяли на службу не чоловіка, а дівчину.
— Як це дівчину? — здивувався король.
А наймит:
Я бачив того хлопця в якомусь дивному вбранні. Але те вбрання жіноче.
Тоді король і каже:
— Піду сам подивлюся, що там таке.
Наступної ночі він підстеріг дівчину і, коли вона прийшла у вбранні принцеси, сказав:
— Підійди-но сюди. Навіщо ти так зробила?
А дівчина йому:
— Я все вам розповім, ваша величність.
— Що з тобою, дівчино, сталося? — спитав король.
— Мій батько вигнав мене з дому, бо я сказала, що люблю його більше, ніж сіль,— відповіла дівчина.
А король їй:
— Іди на кухню й приготуй сніданок.
Дівчині загадали зварити суп, але без солі.
Запросив король на сніданок батька дівчини.
Коли той приїхав, накрили на стіл, і король-господар мовив до гостя:
— Запрошую вас поснідати зі мною.
Охоче приймаю ваше запрошення.
Подавати страви доручили дівчині. Коли вона все принесла, їй звеліли стати так, щоб батько міг її бачити.
Посідали за стіл, і гість аж скривився, коли ковтнув першу ложку супу.
Тоді господар і питає:
— Що таке, ваша величність? Чому ви не їсте?
А той йому:
— Даруйте, шановний господарю, але ваш суп не посолений. Тоді господар і каже:
Дивно мені чути від вас таке. А що б ви дали, якби побачили зараз свою найменшу дочку, котра любила вас більше, ніж сіль? І гість йому відповів:
— Свою корону.
Так король-батько повернув собі дочку і втратив корону.
Казка про батьків та дітей |
|---|
