Відмінності між версіями «Піддурена ворона (українська народна казка)»

Матеріал з Казки українською мовою
Рядок 25: Рядок 25:
  
  
 +
 +
 +
 +
{{Шаблон:Казки з книги Українські народні казки про тварин (Україна,2004)}}
  
 
{{Шаблон:Казки з книги Українські казки частина 2 (Septima,2005)}}
 
{{Шаблон:Казки з книги Українські казки частина 2 (Septima,2005)}}

Версія за 03:59, 10 травня 2013



Ворона літала над селом і схопила на току курча. Курча було чимале, уже в пір'ячко вбиралось.

Ворона з добиччю полетіла в ближній лісок, сіла на дерево невисоко од землі і почала довбать курча.

Побачила лисиця, захотілось їй молоденької курятинки.

Підішла до дерева, обійшла навкруги нього разів з два все позирала на ворону, а далі почала морочить їй голову:

— Яка ж ти гарна птиця! Я ніяк на тебе не налюбуюсь. Що за носик, що за хвостик! А пір'ячко... Од сонця аж блищить! Я думаю, така красуня орла і то привабить. Недарма ти їси такий ласенький кусочок. По всьому видно, що у тебе має бути ангольський голосочок!

Ворона умліла од похвальби, забула й про курча, котре у дзьобі держала; роззявила рот і крикнула:

— Так! Так!

Курча впало додолу, а лисиця схопила його і гайда.