Відмінності між версіями «Селянин і молоді сеньйори. Іспанська народна казка»

Матеріал з Казки українською мовою
(Створена сторінка: Один селянин хотів побачити короля, бо гадав, що він не такий, як решта людей. Спродав усе...)
 
 
Рядок 1: Рядок 1:
Один селянин хотів побачити короля, бо гадав, що він не такий, як решта людей.  
+
Один [[селянин]] хотів побачити короля, бо гадав, що він не такий, як решта людей.  
  
 
Спродав усе, що мав, та й пішов із дому шукати королівський палац.  
 
Спродав усе, що мав, та й пішов із дому шукати королівський палац.  
Рядок 5: Рядок 5:
 
По дорозі він витратив усі свої гроші, але все-таки дістався до королівського двору.  
 
По дорозі він витратив усі свої гроші, але все-таки дістався до королівського двору.  
  
Побачивши, що король такий самий, як і решта людей, селянин сказав:
+
Побачивши, що [[король]] такий самий, як і решта людей, селянин сказав:
  
 
— Ну й дурень я! Витратив усі гроші, щоб побачити такого ж чоловіка, як самі У мене залишилась тільки одна песета.
 
— Ну й дурень я! Витратив усі гроші, щоб побачити такого ж чоловіка, як самі У мене залишилась тільки одна песета.
Рядок 33: Рядок 33:
 
— Сто? Ну, стільки ніхто не зможе з’їсти за один раз.
 
— Сто? Ну, стільки ніхто не зможе з’їсти за один раз.
  
— А я з’їм! — стояв на своєму селянин.— На що ми поб’ємося об заклад? — запитав він.
+
— А я з’їм! — стояв на своєму [[селянин]].— На що ми поб’ємося об заклад? — запитав він.
  
 
Врешті домовилися, що коли селянин не з’їсть сто тістечок, то дозволить вирвати собі зуб.
 
Врешті домовилися, що коли селянин не з’їсть сто тістечок, то дозволить вирвати собі зуб.
Рядок 57: Рядок 57:
  
 
{{Шаблон:Іспанські народні казки українською мовою}}
 
{{Шаблон:Іспанські народні казки українською мовою}}
 +
{{Казка про чоловіка}}

Поточна версія на 04:49, 13 вересня 2013

Один селянин хотів побачити короля, бо гадав, що він не такий, як решта людей.

Спродав усе, що мав, та й пішов із дому шукати королівський палац.

По дорозі він витратив усі свої гроші, але все-таки дістався до королівського двору.

Побачивши, що король такий самий, як і решта людей, селянин сказав:

— Ну й дурень я! Витратив усі гроші, щоб побачити такого ж чоловіка, як самі У мене залишилась тільки одна песета.

Від розчарування в нього розболівся зуб.

А ще він дуже зголоднів і не знав, що робити.

— Треба-таки вирвати зуб,— сказав селянин сам собі.— Та коли я витрачу песету на те, щоб вирвати зуб, то в мене нічого не залишиться на їжу.

А коли я поїм, зуб усе одно не перестане боліти.

Він побачив цукерню і підійшов до неї.

Йому закортіло тістечок.

Він стояв і чекав, може, хтось пригостить, помітивши, що він такий голодний?

Але всі мовчки минали його.

Нарешті двоє молодих сеньйорів, аби поглузувати з нього, сказали:

— Скільки тістечок ти з’їв би?

— Я з’їв би їх хоч сто!

— Сто? Ну, стільки ніхто не зможе з’їсти за один раз.

— А я з’їм! — стояв на своєму селянин.— На що ми поб’ємося об заклад? — запитав він.

Врешті домовилися, що коли селянин не з’їсть сто тістечок, то дозволить вирвати собі зуб.

От сів селянин за стіл і почав їсти.

Їв-їв, їв-їв, з’їв аж тридцять тістечок, але відчув, що вже наївся, і сказав:

— Більше не можу, я програв, сеньйори.

Молоді сеньйори, розвеселившись, наказали йому йти з ними до цирульника.

Той вирвав селянинові зуба, сеньйори розплатилися, а потім радісно гукнули:

— Чи знайдеться хтось дурніший за цього селянина, який заради тістечок згодився вирвати зуба?

А селянин їм:

— Це ви пошилися в дурні, коли згодилися нагодувати мене й вирвати хворого зуба.

Почувши це, всі стали реготати з молодих сеньйорів, яким довелося заплатити й за тістечка і з ганьбою піти геть.