Відмінності між версіями «Шан і Маріжуана. Іспанська народна казка»

Матеріал з Казки українською мовою
(Створена сторінка: Жили собі чоловік та жінка, і так вони любили одне одного, що й не сказати. Його звали Шан,...)
 
 
Рядок 1: Рядок 1:
Жили собі чоловік та жінка, і так вони любили одне одного, що й не сказати.  
+
Жили собі [[чоловік]] та жінка, і так вони любили одне одного, що й не сказати.  
  
 
Його звали Шан, і він був дурнуватий. Її звали Маріжуана. І мали ці чоловік та жінка осла.
 
Його звали Шан, і він був дурнуватий. Її звали Маріжуана. І мали ці чоловік та жінка осла.
Рядок 13: Рядок 13:
 
— Та ні, це гроші.
 
— Та ні, це гроші.
  
А жінка на те:
+
А [[жінка]] на те:
  
 
— Мовчи і нікому не кажи, бо вони нам дуже потрібні.
 
— Мовчи і нікому не кажи, бо вони нам дуже потрібні.
Рядок 21: Рядок 21:
 
А Шан:
 
А Шан:
  
— Та знайшов, але Маріжуана сказала, що вони нам дуже потрібні. Чоловік пішов до Шанової жінки і став вимагати, щоб вона віддала йому
+
— Та знайшов, але Маріжуана сказала, що вони нам дуже потрібні. [[Чоловік]] пішов до Шанової жінки і став вимагати, щоб вона віддала йому
  
 
мішок із сріблом. Маріжуана відповіла, що знати нічого не знає. Тоді чоловік звернувся до суду.  
 
мішок із сріблом. Маріжуана відповіла, що знати нічого не знає. Тоді чоловік звернувся до суду.  
Рядок 39: Рядок 39:
 
— Послухай, піди краще по траву для осла!
 
— Послухай, піди краще по траву для осла!
  
Поки Шан ходив, Маріжуана поклала газету перед ослом, і осел почав ревти. Побачив це Шан та й каже:
+
Поки Шан ходив, Маріжуана поклала газету перед ослом, і [[осел]] почав ревти. Побачив це Шан та й каже:
  
 
— Маріжуано, осел читає газету і каже: а, е, і, о, у!
 
— Маріжуано, осел читає газету і каже: а, е, і, о, у!
Рядок 55: Рядок 55:
 
— Авжеж,— підтвердив Шан.— Вони й досі стирчать у мене в зубах. Маріжуана знову:
 
— Авжеж,— підтвердив Шан.— Вони й досі стирчать у мене в зубах. Маріжуана знову:
  
— А ще ти казав, що вранці осел читав газету.
+
— А ще ти казав, що вранці [[осел]] читав газету.
  
 
— Так, так, він навіть казав: а, е, і, о, у!
 
— Так, так, він навіть казав: а, е, і, о, у!
Рядок 63: Рядок 63:
  
 
{{Шаблон:Іспанські народні казки українською мовою}}
 
{{Шаблон:Іспанські народні казки українською мовою}}
 +
{{Казка про чоловіка}}

Поточна версія на 04:42, 13 вересня 2013

Жили собі чоловік та жінка, і так вони любили одне одного, що й не сказати.

Його звали Шан, і він був дурнуватий. Її звали Маріжуана. І мали ці чоловік та жінка осла.

Якось Шан пішов з ослом у ліс по дрова і знайшов мішок срібних монет.

Він нав’ючив мішок на осла і повернувся додому.

Вдома розповів жінці, що знайшов мішок із срібними песо, але жінка відповіла, що це не срібло, а непотріб.

А він:

— Та ні, це гроші.

А жінка на те:

— Мовчи і нікому не кажи, бо вони нам дуже потрібні.

Трохи згодом Шан узяв осла і знову пішов у ліс. А назустріч йому чоловік, питає, чи не знаходив мішка із срібними монетами.

А Шан:

— Та знайшов, але Маріжуана сказала, що вони нам дуже потрібні. Чоловік пішов до Шанової жінки і став вимагати, щоб вона віддала йому

мішок із сріблом. Маріжуана відповіла, що знати нічого не знає. Тоді чоловік звернувся до суду.

От у день суду Маріжуана встала раненько, насмажила шкварок і розсипала їх на городі. Потім покликала Шана:

— Шане, вставай і йди по траву для осла!

Шан устав і пішов. Побачив на городі шкварки і став збирати їх. А жінці сказав:

— Маріжуано, цієї ночі впали з неба гарячі шкварки.

— Дурненький! Як можуть падати з неба гарячі шкварки?

— Так, так, ось у мене в зубах застряло м’ясо.

— Послухай, піди краще по траву для осла!

Поки Шан ходив, Маріжуана поклала газету перед ослом, і осел почав ревти. Побачив це Шан та й каже:

— Маріжуано, осел читає газету і каже: а, е, і, о, у!

От на суді і суддя питає, чи не знаходив Шан мішка з грошима.

А Шан:

— Та знайшов, але Маріжуана сказала, що вони нам дуже потрібні. Тоді суддя звелів Маріжуані, щоб та віддала гроші.

А вона:

— Ви не зважайте на його слова, бо він також запевняє, що цієї ночі з неба впали гарячі шкварки.

— Авжеж,— підтвердив Шан.— Вони й досі стирчать у мене в зубах. Маріжуана знову:

— А ще ти казав, що вранці осел читав газету.

— Так, так, він навіть казав: а, е, і, о, у!

Ось таким чином Маріжуана виграла справу, бо ніхто не повірив Шанові.