Відмінності між версіями «Тисяча хитрощів. Іспанська народна казка»
Bogdan (обговорення | внесок) (Створена сторінка: Зустрілися якось лис та кіт. Лис по-хвалився, що знає дуже багато хитрощів, щоб утекти ві...) |
Bogdana (обговорення | внесок) |
||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
Зустрілися якось лис та кіт. | Зустрілися якось лис та кіт. | ||
− | Лис по-хвалився, що знає дуже багато хитрощів, щоб утекти від ворогів. | + | [[Лис]] по-хвалився, що знає дуже багато хитрощів, щоб утекти від ворогів. |
От лис докладно розповів, як рятуватися, як замітати сліди, а потім і питає: | От лис докладно розповів, як рятуватися, як замітати сліди, а потім і питає: | ||
Рядок 7: | Рядок 7: | ||
— А скільки хитрощів знаєш ти? | — А скільки хитрощів знаєш ти? | ||
− | Кіт на те: | + | [[Кіт]] на те: |
— Я знаю тільки одну хитрість — це видертися на перше-ліпше дерево. | — Я знаю тільки одну хитрість — це видертися на перше-ліпше дерево. | ||
Рядок 15: | Рядок 15: | ||
Ось так прийшли вони до садової огорожі і чують, як за нею кудкудачуть кури. | Ось так прийшли вони до садової огорожі і чують, як за нею кудкудачуть кури. | ||
− | Лис пообіцяв котові курячу лапку, якщо той полізе з ним у сад. | + | [[Лис]] пообіцяв котові курячу лапку, якщо той полізе з ним у сад. |
− | Кіт по-годився. | + | [[Кіт]] по-годився. |
Він зумів пробратися в сад, піднявшись по каштану і спустившись туди по груші, яка росла під огорожею. | Він зумів пробратися в сад, піднявшись по каштану і спустившись туди по груші, яка росла під огорожею. | ||
Рядок 23: | Рядок 23: | ||
Лис понишпорив і нарешті знайшов горбик, височенький, щоб можна було стати на нього і перелізти через огорожу. | Лис понишпорив і нарешті знайшов горбик, височенький, щоб можна було стати на нього і перелізти через огорожу. | ||
− | В саду лис повівся, мов хазяїн — він шаснув у курник і задушив курку. | + | В саду лис повівся, мов [[хазяїн]] — він шаснув у курник і задушив курку. |
Але інші кури так закудкудакали, що прибігли два дворових собаки, а за ними вискочив і господар із рушницею. | Але інші кури так закудкудакали, що прибігли два дворових собаки, а за ними вискочив і господар із рушницею. | ||
− | Кіт бачить таке й одразу ж стриб на перше-ліпше дерево, яке трапилось під огорожею, і врятувався. | + | [[Кіт]] бачить таке й одразу ж стриб на перше-ліпше дерево, яке трапилось під огорожею, і врятувався. |
А лис шатнувся туди, шатнувся сюди, а пере-стрибнути через огорожу не може. | А лис шатнувся туди, шатнувся сюди, а пере-стрибнути через огорожу не може. | ||
− | Так він метався, поки його не розтерзали собаки, а лихий чоловік не вбив із рушниці. | + | Так він метався, поки його не розтерзали собаки, а лихий [[чоловік]] не вбив із рушниці. |
Так лиса й кинули лежати на землі з вишкіреними зубами. | Так лиса й кинули лежати на землі з вишкіреними зубами. | ||
Рядок 49: | Рядок 49: | ||
{{Шаблон:Іспанські народні казки українською мовою}} | {{Шаблон:Іспанські народні казки українською мовою}} | ||
+ | {{Казки про тварин}} |
Поточна версія на 18:30, 12 вересня 2013
Зустрілися якось лис та кіт.
Лис по-хвалився, що знає дуже багато хитрощів, щоб утекти від ворогів.
От лис докладно розповів, як рятуватися, як замітати сліди, а потім і питає:
— А скільки хитрощів знаєш ти?
Кіт на те:
— Я знаю тільки одну хитрість — це видертися на перше-ліпше дерево.
— Мало! Зразу видно, що я хитріший за тебе, бо знаю тисячу хитрощів. Та що тисячу! В мене їх цілий мішок! — вигукнув лис.
Ось так прийшли вони до садової огорожі і чують, як за нею кудкудачуть кури.
Лис пообіцяв котові курячу лапку, якщо той полізе з ним у сад.
Кіт по-годився.
Він зумів пробратися в сад, піднявшись по каштану і спустившись туди по груші, яка росла під огорожею.
Лис понишпорив і нарешті знайшов горбик, височенький, щоб можна було стати на нього і перелізти через огорожу.
В саду лис повівся, мов хазяїн — він шаснув у курник і задушив курку.
Але інші кури так закудкудакали, що прибігли два дворових собаки, а за ними вискочив і господар із рушницею.
Кіт бачить таке й одразу ж стриб на перше-ліпше дерево, яке трапилось під огорожею, і врятувався.
А лис шатнувся туди, шатнувся сюди, а пере-стрибнути через огорожу не може.
Так він метався, поки його не розтерзали собаки, а лихий чоловік не вбив із рушниці.
Так лиса й кинули лежати на землі з вишкіреними зубами.
Кіт із дуба бачив усе. Коли всі пішли, він спустився додолу, підійшов до лиса та й каже:
Мав ти хитрощів, смішку,
Цілу тисячу в мішку.
Та надійна тільки та,
Що лише одна в кота!