Відмінності між версіями «Як жорстокий управитель спокутував свій гріх (кубинська народна казка)»
Bogdan (обговорення | внесок) м (перейменував «Як жорстокий управитель спокутував свій гріх» на «[[Як жорстокий управитель спокутував свій гріх (кубинська народна ка...) |
Snak (обговорення | внесок) |
||
(Не показана 1 проміжна версія ще одного користувача) | |||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
− | Був собі один жорстокий управитель, котрий щодня прив'язував | + | Був собі один жорстокий управитель, котрий щодня прив'язував негра раба й давав йому двадцять п’ять ударів канчуком. Він ніколи не стомлювався бити бідолаху і мало не засік його до смерті. |
− | Якось один чоловік сказав управителеві: | + | Якось один [[чоловік]] сказав управителеві: |
— Це злочин — бити отак бідного негра. Піди на сповідь, то й дізнаєшся, який ти береш на душу гріх. | — Це злочин — бити отак бідного негра. Піди на сповідь, то й дізнаєшся, який ти береш на душу гріх. | ||
Рядок 17: | Рядок 17: | ||
— Прив'яжи мене, як я тебе...— сказав йому управитель. | — Прив'яжи мене, як я тебе...— сказав йому управитель. | ||
− | — Як же я можу тебе в'язати, | + | — Як же я можу тебе в'язати, [[хазяїн]]е?..— здивувався негр. |
— В'яжи мене так, як я в'язав тебе, бо дістанеш іще двадцять п'ять! — розсердився управитель. | — В'яжи мене так, як я в'язав тебе, бо дістанеш іще двадцять п'ять! — розсердився управитель. | ||
Рядок 27: | Рядок 27: | ||
— А тепер ти повинен усипати мені двадцять п'ять ударів канчуком, як ото я сипав тобі. Ну ж бо починай, а я рахуватиму. | — А тепер ти повинен усипати мені двадцять п'ять ударів канчуком, як ото я сипав тобі. Ну ж бо починай, а я рахуватиму. | ||
− | Негр не хотів, але врешті мусив скоритися. Взяв тремтячими руками канчука й слабенько вдарив | + | Негр не хотів, але врешті мусив скоритися. Взяв тремтячими руками канчука й слабенько вдарив [[хазяїн]]а. Управитель мовив: Раз». Негр шмагонув його знову й знову, а управитель рахував. Дарма що удари були слабкі, управителеві було боляче, і він ніяк не міг діждатися, коли негр скінчить: нарешті канчук ляснув двадцять п'ятий раз. |
— Годі! — вигукнув управитель. | — Годі! — вигукнув управитель. | ||
Рядок 35: | Рядок 35: | ||
— У мене саме тільки рука розійшлася! | — У мене саме тільки рука розійшлася! | ||
− | І так відшмагав | + | І так відшмагав управитетя, що мало не забив його на смерть. Відтоді, коли в когось починав щось іти на лад він приказує: У мене саме тільки рука розійшлася! |
+ | {{Казка про чоловіка}} | ||
+ | {{Казка про бідного}} | ||
+ | {{Казка про працю}} | ||
− | {{ | + | {{Кубинські народні казки (Веселка, 1988)}} |
− | {{ | + | {{Кубинські народні казки українською мовою}} |
Поточна версія на 16:56, 12 березня 2014
Був собі один жорстокий управитель, котрий щодня прив'язував негра раба й давав йому двадцять п’ять ударів канчуком. Він ніколи не стомлювався бити бідолаху і мало не засік його до смерті.
Якось один чоловік сказав управителеві:
— Це злочин — бити отак бідного негра. Піди на сповідь, то й дізнаєшся, який ти береш на душу гріх.
Управитель пішов на сповідь до священика й розповів йому про оті двадцять п’ять ударів канчл^ком, які він щодня відлічує негрові.
І священик сказав йому:
— Щоб спокутувати свій гріх, попроси негра, хай прив’яже тебе, як ото ти його, і всипле тобі двадцять п’ять ударів канчуком. Тільки так ти очистишся від гріха.
Управитель повернувся на плантацію й покликав до себе негра.
Негр прийшов, трясучись від страху.
— Прив'яжи мене, як я тебе...— сказав йому управитель.
— Як же я можу тебе в'язати, хазяїне?..— здивувався негр.
— В'яжи мене так, як я в'язав тебе, бо дістанеш іще двадцять п'ять! — розсердився управитель.
Негр злякався й міцно прив'язав управителя — так, як той прив'язував його.
Управитель каже:
— А тепер ти повинен усипати мені двадцять п'ять ударів канчуком, як ото я сипав тобі. Ну ж бо починай, а я рахуватиму.
Негр не хотів, але врешті мусив скоритися. Взяв тремтячими руками канчука й слабенько вдарив хазяїна. Управитель мовив: Раз». Негр шмагонув його знову й знову, а управитель рахував. Дарма що удари були слабкі, управителеві було боляче, і він ніяк не міг діждатися, коли негр скінчить: нарешті канчук ляснув двадцять п'ятий раз.
— Годі! — вигукнув управитель.
Але негр, бачачи, що управитель прив'язаний і він може робити з ним, що хоче, щосили шмагонув його:
— У мене саме тільки рука розійшлася!
І так відшмагав управитетя, що мало не забив його на смерть. Відтоді, коли в когось починав щось іти на лад він приказує: У мене саме тільки рука розійшлася!
Казка про бідного |
---|